ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 825/2771/15-а
касаційне провадження № К/9901/19523/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Епель О.В.; судді - Карпушова О.В., Кобаль М.І.)
у справі № 825/2771/15-а
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходька Володимира Олександровича
до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Демарк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходька Володимира Олександровича (далі - ПАТ "Банк "Демарк"; позивач; банк) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2015 року № 0012511702.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 05 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовив повністю, дійшовши висновку, що, оскільки банком не виконано податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, які виникли до 30 січня 2015 року, тобто до моменту поширення на нього норм Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 4452-VI), то оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 09 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення адміністративного позову, зазначивши, що спірний акт індивідуальної дії прийнято відповідачем під час процедури ліквідації ПАТ "Банк "Демарк" та визначає конкретне податкове зобов`язання і обов`язок його погасити протягом десяти днів з дня отримання копії податкового повідомлення-рішення в порядку, визначеному Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), а отже, суперечить приписам пункту 1.3 статті 1 ПК України та статей 46, 52 Закону № 4452-VI, якими визначено порядок та черговість погашення боргових зобов`язань банківської установи.
ДПІ у м. Чернігові звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що про наявність заборгованості з податку з доходів фізичних осіб банк не повідомляв контролюючий орган шляхом подання податкової звітності. Тільки при проведенні перевірки, тобто вже після відкликання банківської ліцензії ПАТ "Банк "Демарк", відповідачу стало відомо про відповідне порушення податкового законодавства.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у м. Чернігові.
26 грудня 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.
04 вересня 2018 року від ДПІ у м. Чернігові надійшло клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у м. Чернігові на Чернігівську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 січня 2015 року постановою Правління Національного банку України № 66 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "Банк "Демарк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30 січня 2015 року № 18 розпочато процедуру ліквідації банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до Плану врегулювання з 30 січня 2015 року та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Демарк" Приходька Володимира Олександровича строком на один рік з 30 січня 2015 року по 29 січня 2016 року.
У період з 26 лютого 2015 року по 11 березня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Банк "Демарк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складно акт від 18 березня 2015 року № 519/22/19357516.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України з огляду на неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із доходів у вигляді процентів у загальному розмірі 6384879,23 грн за період серпень - листопад 2014 року.
На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2015 року № 0012511702, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6384879,23 грн за основним платежем.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді процентів (крім визначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу), дивідендів (крім визначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу), доходи у вигляді виграшів, призів (крім виграшів та призів у державну грошову лотерею в розмірах, передбачених у підпункті 165.1.46 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу).