ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 815/1452/15
касаційне провадження № К/9901/27284/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року (головуючий суддя - Стеценко О.О.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Джабурія О.В.; судді: Вербицька Н.В., Крусян А.В.)
у справі № 815/1452/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Енергомир"
до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛК Енергомир" (далі - ТОВ "ЛК Енергомир"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Біляївському районі; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2015 року № 0000112200 та від 18 лютого 2015 року № 0000122200.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 27 жовтня 2015 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 18 лютого 2015 року № 0000112200 у повному обсязі та від 18 лютого 2015 року № 0000122200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 4126101,00 грн, у тому числі 2750734,00 грн за основним платежем та 1375367,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 березня 2016 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
ДПІ у Біляївському районі звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року в частині задоволення позовних вимог, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на фіктивному характері господарських операцій із придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та підрядних (аварійних, будівельних, монтажних, ремонтних) робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбудкепітал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартон Білдінг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемпторг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лора Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрабілдінг груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМПН", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауен-строй". Крім того, зазначає, що оспорювані операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 травня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Біляївському районі.
17 червня 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також вказав, що має всі первинні документи, які свідчать про фактичне отримання товарів/робіт та їхнє подальше використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ЛК Енергомир" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 грудня 2014 року (за виключенням перевірки з питань повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року) та перевірку фінансово-господарської діяльності із Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-буд-монтаж", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Антарес", Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Едельвейс", Приватним підприємством "Макіта" за період з 01 січня 2014 року по 30 грудня 2014 року, результати якої оформлено актом від 06 лютого 2015 року №145/22-00/34321228.
За її наслідками відповідач дійшов, зокрема, висновку про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (проводу, шин, кабелів) та підрядних (аварійних, будівельних, монтажних, ремонтних) робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбудкепітал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартон Білдінг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемпторг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лора Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрабілдінг груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМПН", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауен-строй" з підстави удаваного характеру здійснених господарських операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у Біляївському районі зазначала, що контрагенти платника мають ознаки фіктивності, у них відсутні трудові та виробничі ресурси, основні та транспортні засоби, підприємства не знаходяться за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням.
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення контролюючим органом 18 лютого 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000112200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 2343065,00 грн за основним платежем та 1171533,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000122200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2750734,00 грн за основним платежем та 1375367,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позов у цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, а доводи контролюючого органу про можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій не можуть бути підставою для позбавлення останнього права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.