ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 820/6902/15
касаційне провадження № К/9901/33019/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківської області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року (головуючий суддя - Мельников Р.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Старостін В.В.; судді - Рєзнікова С.С., Бегунц А.О.)
у справі № 820/6902/15
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Приватне акціонерне товариство "Банк Національний кредит"
про скасування податкової вимоги,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернулася до суду з адміністративним позовом до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківської області (далі - Харківська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про визнання незаконною та скасування податкової вимоги від 20 травня 2015 року № 1812-25.
Справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Харківський окружний адміністративний суд постановою від 13 вересня 2016 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Харківська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає про відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження порушення строків зарахування податків саме з вини банку.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 січня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської ОДПІ.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
03 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 травня 2015 року ФОП ОСОБА_1 подано до Приватного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" платіжне доручення № 1 на суму 114177,12 грн із призначенням платежу "єдиний податок за перший квартал 2015 року".
Вказаний платіжний документ прийнято банком, але не виконано.
У зв`язку з цим контролюючим органом 20 травня 2015 року сформовано податкову вимогу № 1812-25, якою повідомлено позивача, що станом на 19 травня 2015 року сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 114177,12 грн.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 295.3 статті 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Згідно з підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
За правилами пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.