ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 804/3601/16
адміністративне провадження № К/9901/26863/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушківському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року (головуючий суддя - Степаненко В.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бишевська Н.А., судді - Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.)
у справі №804/3601/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-детективне агентство "ЛЕОН ФОРС""
до Державної податкової інспекції у Бабушківському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронно-детективне агентство "ЛЕОН ФОРС"" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Охоронно-детективне агентство "ЛЕОН ФОРС"") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушківському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Бабушківському районі) про скасування податкового повідомлення - рішення.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надані ним первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Центр Безпека-1", ПП "СБ "Парус", ПП "СБ "Вікінг", ПП "Астарта Трейд-М" у періоді, що перевірявся, та свідчать про правомірність формування платником податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними вище контрагентам.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Бабушкінському районі від 01.06.2016 №0000251401, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "Охоронно-детективне агентство "ЛЄОН ФОРС" з податку на додану вартість на суму 2057636,25 грн, з них 1646109,00 грн - за основним платежем, та 411527,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ДПІ в Бабушкінському районі на користь ТОВ "Охоронно-детективне агентство "ЛЄОН ФОРС" судові витрати у розмірі 30864,57 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Астарта Трейд-М", ТОВ "Центр безпека-1", ТОВ "СБ "Парус", ПП "СБ "Вікінг" підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, натомість відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних доказів на підтвердження викладених в акті перевірки доводів про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами та протиправність формування Товариством за результатами здійснення таких операцій податкового кредиту.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що надані платником первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки господарські операції між позивачем та ПП "Астарта Трейд-М", ТОВ "Центр безпека-1", ТОВ "СБ "Парус", ПП "СБ "Вікінг" реально не виконувалися, а були спрямовані на мінімізацію податкових зобов`язань Товариства. Вказує, що у зазначених контрагентів позивача відсутні необхідні трудові ресурси для надання послуг з охорони об`єктів в обумовлених договорами обсягах.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
21 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2013 по 01.04.2014, за результатами якої складено акт від 12.05.2016 №1453/01-62-14-01/35608549 (далі - Акт перевіри).
За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення Товариством вимог: підпункту 14.1.201 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість всього на суму 1953358,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 01.06.2016 №0000251401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2057636,25 грн, зокрема, за основним платежем - 1646109,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 411 527,25 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Астарта Трейд-М", ТОВ "Центр безпека-1", ТОВ "СБ "Парус", ПП "СБ "Вікінг" у періоді, що перевірявся.
Вважаючи податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 159 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України).
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.