ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 822/494/17
адміністративне провадження № К/9901/40967/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (головуючий суддя - Петричкович А.І.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Сторчак В.Ю., судді - Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюк Р.В.)
у справі №822/494/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий світ"
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктовий світ" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Фруктовий Світ") звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у м. Хмельницькому) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надані ним первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та СТОВ "Андріївське" у періоді, що перевірявся, та свідчать про правомірність формування платником податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним вище контрагентом.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0001111401/813 від 07.09.2016;
- стягнуто на користь Товариства судовий збір у розмірі 1600,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у м. Хмельницькому.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Вказали, що надані платником первинні документи підтверджують фактичне виконання умов договору поставки, укладеного між позивачем та СТОВ "Андріївське". Суди зазначили про безпідставність доводів контролюючого органу про відсутність у СТОВ "Андріївське" посівів гірчиці для подальшої реалізації її Товариству з посиланнями на відомості форми 29-СГ "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду станом на 01.12.2014", оскільки вищевикладене жодним чином не спростовує наявність у контрагента гірчиці білої урожаїв попередніх років, а тому і не спростовує доводів платника про фактичне здійснення поставки на адресу Товариства гірчиці. Також суди вказали, що придбаний позивачем у СТОВ "Андріївське" товар у подальшому був реалізований Товариством на експорт.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що надані платником первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, у товарно-транспортній накладній не зазначені: дата і час виїзду товару з підприємства-товаровідправника; дата і час прибуття його до товароодержувача; адреси відвантаження ТМЦ. Вказує, що надані платником документи не підтверджують походження придбаного Товариством товару, з огляду на неможливість фактичного здійснення контрагентом - СТОВ "Андріївське" господарських операцій з поставки сої на адресу платника. Контролюючий орган посилається на відомості, встановлені у рамках кримінального провадження №12014060020005080, зокрема, зазначає, що жителі м. Житомира ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 створили злочинну схему з проведення безготівкових коштів у готівку, шляхом перерахування коштів з банківських рахунків підприємств - контрагентів реального сектору економіки на підконтрольні суб`єкти підприємницької діяльності з ознаками фіктивності, у тому числі і СТОВ "Андріївське". Контролюючий орган посилається на свідчення ОСОБА_4, який у період з 2010 року по лютий 2015 року працював на СТОВ "Андріївське" різноробочим, а у період з 2012 по 2015 роки на прохання власників СТОВ "Андріївське" числився на посаді директора зазначеного суб`єкта господарювання.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
19 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідно до ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 03.06.2016 по кримінальному провадженню №12014060020005080 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 24.05.2016, за результатами якої складено акт від 19.08.2016 №2265/22-25-14-01/33590996 (далі - Акт перевірки).
Відповідач дійшов висновку про порушення Товариством вимог, зокрема: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на додану вартість за січень 2015 року на загальну суму 50599,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 07.09.2016 №0001111401/813, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму - 75899,00 грн, з яких за основним платежем - 50599,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25300,00 гривень.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення поставки (продажу) гірчиці білої контрагентом - СТОВ "Андріївське" позивачу. Вказали, що у даному випадку мало місце лише документальне оформлення операцій з поставки гірчиці СТОВ "Андріївське" позивачу, що в свою чергу свідчить про штучне формування Товариством податкового кредиту за результатами господарських відносин із зазначеним вище контрагентом.
Вважаючи податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 159 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України).
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.