ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 808/2125/15
адміністративне провадження № К/9901/28634/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року (головуючий суддя - Каракуша С.М.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Уханенко С.А., судді - Богданенко І.Ю., Сколишева О.О.)
у справі №808/2125/15
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, Токмацька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) про скасування податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив про правомірність віднесення платником до складу витрат витрат, понесених ним на придбання дизельного пального; правомірність формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту за результатами господарської діяльності з ТОВ "Авіас" у періоді, що перевірявся; безпідставність висновків контролюючого органу про заниження платником оподаткованого доходу та відповідно протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано прийняте Токмацькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення - рішення від 23 жовтня 2014 року №0010901702, в якому зазначена дата його прийняття " 03.10.2014";
- визнано протиправним та скасовано прийняте Токмацькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення - рішення від 13 жовтня 2014 року №0010891702 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 14537,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 3634,25 грн;
- стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя суму судового збору у розмірі 822,15 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують використання належних йому на праві власності та орендованих ним транспортних засобів у своїй господарській діяльності та наявність правових підстав для віднесення до складу витрат витрат, понесених ним на придбання паливно-мастильних матеріалів, для таких транспортних засобів, а також правомірність формування платником податкового кредиту за результатами здійснення господарської діяльності із ТОВ "Авіас" у періоді, що перевірявся. При цьому суди вказали, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 03.10.2014 №1035/172/ НОМЕР_1, про заниження платником податкових зобов`язань з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, через неврахування ФОП ОСОБА_1 виручки, що надійшла на його розрахунковий рахунок згідно з дослідженими судами попередніх інстанцій первинними розрахунковими (банківськими) документами, з огляду на що суди дійшли висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення відповідача від 23.10.2014 №0010891702 в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 35100,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 8775,00 грн.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом не встановлено факту здійснення позивачем автотранспортних послуг з огляду на відсутність актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують його транспортування, тощо. ФОП ОСОБА_1 не надано первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують використання позивачем придбаного у ТОВ "Авіас" дизельного палива у своїй господарській діяльності, зокрема, актів списання дизельного палива з ідентифікацією транспортного засобу, відомостей обліку дизельного палива, договорів на поставку продукції тощо. За таких обставин, висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту та витрат є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення - правомірними.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Рішення судів попередні інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного розгляду справи.
26 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача у період з 08.09.2014 по 26.09.2014 проведено документальну планову перевірку суб`єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 03.10.2014 № 1036/172/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 176.1 "а" статті 176, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого платнику донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік на суму 11727,40 грн;
- підпункту 187.1 "а" пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 49637,00 грн, зокрема: за січень 2013 року- 18097,00 грн; за лютий 2013 року - 3430,00 грн; за березень 2013 року - 10643,00 грн; за квітень 2013 року - 16977,00 грн; за травень 2013 року - 490,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення:
- №0010891702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем - 49637,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 12409,25 грн;
- №0010901702, яким платнику визначено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 11727,40 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5863,70 грн.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що у даті податкового повідомлення-рішення № 0010901702 від 03.10.2014 допущено описку, оскільки правильною його датою є 23.10.2014.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставина справи, Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Пунктами 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.