ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 820/6757/16
адміністративне провадження № К/9901/32864/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року (головуючий суддя - Зінченко А.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Рєзніквова С.С., судді - Бегунц А.О., Старостін В.В.)
у справі №820/6757/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РТК СТИЛ"
до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РТК СТИЛ" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, платник, контролюючий орган, Східна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкового повідомлення - рішення.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правомірність формування Товариством податкового кредиту за результатами господарської діяльності з ТОВ "Рум Плюс" у періоді, що перевірявся.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
- скасовано податкове повідомлення - рішення Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 27 травня 2016 року №0001951402;
- стягнуто з Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на користь Товариства сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2236,72 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи у повній мірі підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Рум Плюс" у періоді, що перевірявся, та свідчать про правомірність віднесення Товариством до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за результатами здійснення господарських операцій із вказаним вище контрагентом.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на відсутність у Товариства деяких документів, зокрема, договорів та рахунків-фактур. Вказує, що операції між позивачем та ТОВ "Рум Плюс" не містять розумної ділової мети, реально не виконувалися, натомість були спрямовані на зменшення платником своїх податкових зобов`язань.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
16 червня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Підпунктом 4 пункто першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
03 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Рум Плюс" за лютий, березень 2015 року, за результатами якої складено акт від 08.04.2016 за №838/20-36-14-02-07/38383560 (далі - Акт перевірки).
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 99410,00 грн, зокрема, за лютий 2015 року на суму 67933,00 грн, за березень 2015 року на суму 31477,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 27 травня 2016 року №0001951402, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 149115,00 грн, з яких за основним платежем - 99410,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 49705,00 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Рум Плюс" у періоді, що перевірявся.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України).
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.