ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 808/7333/14
адміністративне провадження № К/9901/27666/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року (головуючий суддя - Кисіль Р.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Туркіна Л.П., судді - Дурасова Ю.В., Коршун А.О.)
у справі №808/7333/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський компресор"
до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Мелітопольський компресор" (далі- позивач, платник, Товариство, ПАТ "Мелітопольський компресор") звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, Мелітопольска ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правильність визначення показників податкової звітності та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу. Платник вказав, що фактичне виконання укладених між позивачем та ТОВ "РИВС" договорів поставки підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які в повній мірі відображають зміст господарських операцій позивача з вказаним вище контрагентом та підтверджують фактичні зміни майнового стану платника за результатами їх виконання.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мелітопольскої ОДПІ за №0000502201 від 17.10.2014, яким ПАТ "Мелітопольський компресор" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року в розмірі 224 400,00 грн;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мелітопольскої ОДПІ за №0000512201 від 17.10.2014, яким ПАТ "Мелітопольський компресор" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 246 507,00 грн, в тому числі 164 338,00 грн - за основним платежем та 82 169,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мелітопольскої ОДПІ за №0000492201 від 17.10.2014, яким Публічному акціонерному товариству "Мелітопольський компресор" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 60 062,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30 031,00 грн;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Мелітопольський компресор" судовий збір у сумі 487,20 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між платником та ТОВ "РИВС".
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що позивачем не надано доказів здійснення між сторонами рохрахунків за договором поставки від №1384 від 22.12.2011, а також вказує на те, що у контрагента відсутні необхідні трудові ресурси та основні засобіви для виконання умов укладеного з Товариством договору поставки.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
10 жовтня 2016 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Підпунктом 4 пункту Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністартивного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "РИВС" за період з 01.05.2011 по 23.06.2014, за результатами якої складено акт від 01.10.2014 за №1786/08-32-22-01/00217840 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки відповідач встановив порушення Товариством вимог: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за грудень 2011 року на 224400,00 грн; заниження Товариством суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2012 року на 164338,00 грн; завищення платником суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за березень 2012 року на 60062,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 17.10.2014:
- за №0000502201, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 224400,00 грн за грудень 2011 року;
- за №0000512201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 246 507,00 грн, з яих 164338,00 грн - за основним платежем та 82169,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- за №0000492201, яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 60062,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 30031,00 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного виконання укладених між позивачем та ТОВ "РИВС" договорів поставки з огляду на відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності.
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції, що була чинною на момент їх виникнення).
Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Пунктами 200.1-200.3 статті 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.