ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 903/611/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Гогуся В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ішів" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 (головуючий суддя Розізнана І.В., судді Грязнов В.В., Мельник О.В.) у справі № 903/611/19 Господарського суду Волинської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ішів"
до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства
про внесення змін до договору,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ішів" (далі - ТОВ "Ішів", позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі - відповідач) про внесення змін до Договору про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013 (далі - Договір від 12.04.2013).
2. Позов обґрунтовано тим, що ТОВ "Ішів" не може фактично і юридично здійснювати користування 465 га мисливських угідь, які є частиною площі мисливських угідь за Договором від 12.04.2013, оскільки ці мисливські угіддя знаходяться у прикордонній смузі, тому не можуть бути предметом договірних відносин, у зв`язку з чим, на підставі положень частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, необхідно виключити вказану частину земель з умов Договору від 12.04.2013, шляхом внесення змін до пункту 1.1 вказаного Договору, у якому встановити, що загальна площа наданих в оренду мисливських угідь становить 13 788 га.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.10.2019 позов задоволено. Суд вирішив виключити із Договору про умови ведення мисливського господарства, укладеного між ТОВ "Ішів" та Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства від 12.04.2013, мисливські угіддя площею 465 га, шляхом внесення змін до пункту 1.1 вищевказаного Договору, встановивши загальну площу наданих в оренду мисливських угідь у розмірі 13 788 га. Стягнуто з Волинського обласного управлінням лісового та мисливського господарства на користь ТОВ "Ішів" 1 921,00 грн витрат по сплаті судового збору та 15 000,00 грн витрат на правову допомогу.
4. Рішення суду мотивовано тим, що, укладаючи договір, сторони не могли передбачити зміну обставини щодо не можливості використання мисливських угідь площею 465 га, які знаходяться у прикордонній смузі та не могли бути предметом договірних відносин, що вказує на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, що відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України є підставою для внесення змін до Договору від 12.04.2013.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 рішення Господарського суду Волинської області від 15.10.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Ішів" на користь Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства 2 881,50 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
6. Постанову суду мотивовано тим, що умови Договору від 12.04.2013 в частині використання угідь площею 465 га визнано недійсними у іншій справі № 903/531/19, тому, на час перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у даній справі, не існує пункту договору про користування позивачем 465 га мисливських угідь, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для внесення до такого пункту змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача
7. Позивачем подано касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
8. Касаційну скаргу подано на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
9. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах, і зокрема, положень статей 269, 277 ГПК України, якими передбачено, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, має перевіряти його законність та обґрунтованість, з урахуванням усіх обставин справи, наявних на момент його ухвалення, у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи те, що на момент ухвалення рішення суду у даній справі судове рішення у справі № 903/531/19, посиланням на яку (справу) обґрунтовано апеляційну скаргу, ще не існувало, тому були відсутні правові підстави для залишення у даній справі позову без розгляду, відмови у позові чи закриття провадження у справі, а отже, судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано законне та обґрунтоване судове рішення на момент його прийняття (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
10. 17.11.2020 відповідачем засобами зв`язку направлено до суду відзив на касаційну скаргу. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 29.10.2020 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 16.11.2020, але не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали, а відповідно до поштового повідомлення про вручення рекомендованого відправлення ухвала від 29.10.2020 отримана зазначеною особою 05.11.2020, тобто, з урахуванням 10-денного строку подачі відзиву, останнім днем було 16.11.2020, що свідчить про подання відзиву поза межами встановленого судом строку, а тому, зважаючи на норми статей 118, 295 ГПК України, зазначений відзив підлягає залишенню без розгляду, як такий, що подано за межами процесуального строку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Волинської обласної ради від 26.02.2013 №17/82 "Про надання мисливських угідь у користування", між ТОВ "Ішів" та Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства укладено Договір про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013, предметом якого стало надання у користування мисливських угідь загальною площею 14 253 га терміном на 25 років.
12. Між тим, Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) звернувся до господарського суду з позовом до Волинської обласної ради та Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання незаконним та скасування рішення Волинської обласної ради від 26.02.2013 № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" в частині надання у користування ТОВ "Ішів" мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділу прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України, загальною площею 465 га.
13. Постановою Верховного Суду від 28.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі №910/23066/17, в частині визнання незаконним та скасування підпункту 1.8 пункту 1 рішення Волинської обласної ради від 26.02.2013 № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" загальною площею 465 га залишено без змін, а в частині визнання недійсним договору, направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
14. Підставою визнання незаконним та скасування підпункту 1.8 пункту 1 рішення Волинської обласної ради від 26.02.2013 № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" загальною площею 465 га стало перевищення Волинською обласною радою своїх повноважень, а саме, передання в оренду земельної ділянки, яка знаходиться в межах прикордонної смуги, так як вона належить до земель оборони.
15. Враховуючи визнання недійсним рішення Волинської обласної ради від 26.02.2013 № 17/82 в частині надання у користування мисливських угідь загальною площею 465 га, ТОВ "Ішів" звернулось до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства з пропозицією про внесення змін до Договору від 12.04.2013, шляхом укладення Додаткової угоди, у якій запропоновано погодити виключення спірних 465 га із загальної площі оренди земель мисливського господарства.
16. Волинське обласне управлінням лісового та мисливського господарства листом за вих. №09-05/1203-19 від 06.08.2019 повідомило про відмову в укладанні Додаткової угоди.
17. Вказана відмова стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про внесення змін до договору на підставі статей 652, 653 Цивільного кодексу України.
18. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що зміни до Договору від 12.04.2013 підлягають внесенню відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні та які сторони не могли передбачити на момент укладення цього договору, оскільки ці зміни є істотними та суттєво ускладнюють виконання позивачем зобов`язань щодо належного утримання та догляду за спірною частиною земельної ділянки, а також, з огляду на те, що мисливські угіддя площею 465 га, які знаходяться у прикордонні смузі, не можуть бути предметом договірних відносин, тому мають бути виключені з Договору від 12.04.2013.
19. Суд апеляційної інстанції з висновком місцевого господарського суду не погодився і зазначив, що постановою Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №903/531/19 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 і рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2019 у справі №903/531/19 залишено без змін, якими визнано недійсним Договір від 12.04.2013 у частині стосовно мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, розташованої у межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га, застосовано наслідки недійсності правочину.
20. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для внесення змін до Договору від 12.04.2013 в частині використання угідь площею 465 га, оскільки даний договір в цій частині визнаний недійсним і такий пункт є недійсним з моменту вчинення правочину, а тому вимоги про внесення змін до договору в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
21. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.