Постанова
іменем України
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 552/2171/17
провадження № 51-1466км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Єременка М.В.,
захисника Пожидаєва В.О.,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Костенка В.О. на вирок Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2020 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170020000109, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вироком Київського районного суду м. Полтави від 1 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 946,14 грн і 50 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
Вирішено питання щодо речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, а саме в тому, що він 14 січня 2017 року приблизно о 10:30, перебуваючи на другому поверсі під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_2 , діючи протиправно, умисно, з мотивів раптової виниклої особистої неприязні, використовуючи пістолет травматичної дії, здійснив 2 постріли в голову потерпілому ОСОБА_2, чим заподіяв останньому згідно з висновком судово-медичної експертизи від 23 січня 2017 року № 116 та висновком додаткової судово-медичної експертизи від 13 лютого 2017 року № 224 тяжкі тілесні ушкодження.
Місцевий суд дійшов висновку про те, що обвинувачений не мав прямого умислу на вбивство потерпілого, а тому його дії слід кваліфікувати за фактичними наслідками, що настали.
Апеляційний суд вироком від 21 січня 2020 року залишив без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого, задовольнив частково апеляційні скарги прокурора і потерпілого, скасував вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК та вирішення цивільного позову, визнав останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 16 січня 2017 року по 18 січня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком збільшено розмір суми відшкодування моральної шкоди та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд не погодився з висновком місцевого суду та за конкретних фактичних обставин (здійснення двох пострілів в голову потерпілого майже в притул, після чого ОСОБА_1 покинув місце події і не надав першої медичної допомоги потерпілому, вважаючи, що виконав усі дії необхідні дії для доведення вбивства до кінця, про те смерть не настала у зв`язку з наданням потерпілому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги) визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду і закрити кримінальне провадження на підставі ст. 284 КПК. Вказує на те, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду та ухвалюючи новий у частині перекваліфікації дій ОСОБА_1 із ч. 1 ст. 121 КК на ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, належним чином не дослідив усіх наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, які у своїй сукупності не підтверджують наявності у ОСОБА_1 умислу саме на вбивство потерпілого та бажання настання наслідків у вигляді смерті останнього. Також, на переконання сторони захисту, про відсутність у ОСОБА_1 наміру позбавити потерпілого життя свідчать характер взаємовідносин між ними і припинення злочинних дій за відсутності перешкод для їх продовження. Вважає, що в діях засудженого за обставин події, які наведені у касаційній скарзі, є станом необхідної оборони.
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на допущені апеляційним судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок цього суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на безпідставні висновки апеляційного суду про наявність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, які зроблено без належного дослідження усіх матеріалів кримінального провадження та встановлення фактичних обставин справи. Зазначає, що апеляційний суд усупереч статтям 23, 94, 95 КПК безпосередньо не дослідив наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, не допитав повторно свідків, а лише послався на показання цих свідків, надані ними в суді першої інстанції, при цьому дав цим показанням іншу оцінку, ніж місцевий суд. Також засуджений вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 374, 420 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав подані касаційні скарги, а захисник підтримав касаційну скаргу засудженого та частково касаційну скаргу захисника - в частині прохання про скасування вироку апеляційного суду.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг сторони захисту та просив залишити їх без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається у касаційній скарзі захисник, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, апеляційний суд дійшов відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
Такі висновки апеляційний суд обґрунтував, зокрема, показаннями, даними в суді потерпілим та свідками, щодо обставин, які їм були відомі, та подій, очевидцями яких вони були, даними протоколів слідчих дій, висновками експертиз та іншими письмовими доказами, зміст яких детально відтворено у вироку.