Постанова
Іменем України
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 415/1698/12-к
провадження № 51-4999ск20
Суддя Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду
Слинько С. С., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 23 грудня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2020 року,
встановив:
зі змісту касаційної скарги засудженого убачається, що він не погоджується
з вказаними судовими рішеннями.
Постановою судді Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року засудженому ОСОБА_1 було відмовлено у витребуванні кримінальної справи щодо нього із зазначенням недоліків касаційної скарги та строку їх усунення.
При цьому йому роз`яснювалося, що в силу ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 КПК України 1960 року, відповідно до якої в скарзі, крім іншого, зазначаються вказівки на те, у чому полягає незаконність судових рішень, та доводи на обґрунтування такої позиції, а також прохання особи, яка подає скаргу, з урахуванням того, яке рішення вправі ухвалити суд касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, підставами для скасування вказаних судових рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК України 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК України 1960 року).
Проте, як видно зі змісту повторно поданої касаційної скарги, вона не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.
Зокрема, засуджений у касаційній скарзі, як і попереднього разу, в обґрунтування незаконності оскаржуваних судових рішень, серед іншого, надаючи свою оцінку доказам, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та однобічність і неповноту судового слідства, що не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Відповідно до вимог статей 367-369 КПК 1960 року вказані обставини є предметом перевірки виключно суду апеляційної інстанції.