1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 728/578/19

провадження № 51-3411км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Булейко О. Л., Чистика А. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,

прокурора Шевченко О. О.,

захисників (в режимі відеоконференції): Кухти В. Б. і Шелудька Є. В.,

засудженої (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 29 травня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, які постановлені у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270070000917, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Щеніїв Черняхівського району Житомирської області, зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сосницького районного суду Чернігівської області від 29 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона за встановлених та детально наведених судом першої інстанції у вироку обставин, 10 грудня 2018 року, приблизно о 10:00, перебуваючи у дворі домогосподарства АДРЕСА_1, в ході раптово виниклого конфлікту, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно штовхнула руками ОСОБА_2 , яка знаходилася біля погребу, від чого та впала в погреб на сходи. Після цього, ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний умисел направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_2, узявши цеглу, завдала нею не менше 16 ударів по голові потерпілої, чим заподіяла тілесні ушкодження та затягнула на її шиї хустку, в яку та була вдягнута. Як наслідок, в результаті механічної асфіксії, настала смерть останньої.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 10 червня 2020 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Суть доводів, наведених в касаційній скарзі засудженої, зводиться до її вказівок на те, що вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції є незаконними і необґрунтованими, а матеріали кримінального провадження не містять належних і допустимих доказів на підтвердження її винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Зокрема, засуджена вважає недопустимими доказами протоколи отримання зразків для експертизи, оскільки при відібранні таких зразків було порушено її право на захист, а також процесуальний порядок проведення цих слідчих дій. Посилаючись на протокол слідчого експерименту за її участю, місцевий суд не дав йому оцінки з урахуванням наданих засудженою показань у судовому засіданні, які не узгоджувались між собою, а тому з урахуванням положень ч. 4 ст. 95 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд безпідставно поклав цей протокол як доказ її винуватості. На думку засудженої, не доведено часу вчинення інкримінованого їй злочину, а посилання суду на те, що цей злочин було скоєно 10 грудня 2018 року, не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, зокрема висновку судово-медичної експертизи. Інші докази, на які послався суд, засуджена вважає такими, що жодним чином не доводять її винуватості у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Апеляційний суд не зважив на вказані порушення та не усунув їх, всупереч ст. 404 КПК належним чином не розглянув апеляційної скарги захисника засудженої, не перевірив викладених у ній доводів та не дослідив обставин справи, а тому рішення цього суду не відповідає вимогами статей 370, 419 КПК.

Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні

У судовому засіданні засуджена ОСОБА_1, та її захисники Кухта В. Б. і Шелудько Є. В., підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити на підставах, зазначених у цій скарзі.

Прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженої, просила постановлені у кримінальному провадженні судові рішення залишити без змін.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Разом з тим, засуджена, посилаючись у своїй касаційній скарзі на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, наводить доводи, які, зокрема, полягають у її незгоді з наданою судом першої інстанції оцінкою доказів і, відповідно, встановленими фактичними обставинами справи, що з огляду на вимоги ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, а тому Верховний Суд не перевіряє цих доводів касаційної скарги.

Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги її захисника, який порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів не встановив.

При перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.

Доводи засудженої на заперечення її винуватості у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції та були належно оцінені у вироку.

Так, обґрунтовуючи висновок щодо винуватості ОСОБА_1, суд послався на:

- показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які хоча і не були безпосередніми очевидцями події, проте повідомили суду про відносини у сім`ї між потерпілою та обвинуваченою, їх постійні сварки, неодноразові скарги з боку потерпілої на адресу ОСОБА_1, а також вказували про наявність синців на тілі потерпілої за життя. Крім того, свідок ОСОБА_4, який на даний час виховує сина засудженої, зазначив, що ОСОБА_1 вказала своєму сину, що бабуся ( ОСОБА_2 ) поїхала з дому (тобто була відсутньою за місцем мешкання) і ці обставини мали місце в десятих числах грудня;

- протокол огляду місця події від 29 грудня 2018 року з ілюстративною таблицею. В ході огляду якого, в погребі був виявлений труп ОСОБА_2 з численними тілесними ушкодженнями. На бетонних східцях погребу виявлена речовина бурого кольору, на підлозі біля дверей виявлено цеглину білого кольору, на якій маються речовина бурого кольору та волосся, внизу східців виявлено мотузку білого кольору;

- протокол огляду місця події від 04 січня 2019 року, відповідно до якого був оглянутий кабінет судово-медичного експерта в приміщенні моргу Борзнянської ЦРЛ. В ході огляду вилучений одяг, зрізи нігтів та волосся трупа громадянки ОСОБА_2 ;

- протокол отримання зразків для експертизи від 29 грудня 2018 року, в ході якого у ОСОБА_1 відібрані зразки нігтьових пластин та від 18 січня 2019 року - відібрані зразки крові;

- протокол проведення слідчого експерименту від 22 січня 2018 року, під час якого ОСОБА_1, в присутності понятих і захисника розповіла, що 10 грудня 2018 року, близько 10-ї години, між нею та потерпілою на подвір`ї сталася сварка, під час якої вона потерпілу схватила за груди та кинула до погребу, який у той час був відкритим. Потерпіла упала на спину головою вниз і посунулась у погріб. Спустившись у низ, перевірила пульс, потерпіла була мертва. На шиї у потерпілої був зав`язаний платок, за який вона намагалася витягнути її;

- висновок експерта від 18 лютого 2019 року №213, відповідно до якого на трупі ОСОБА_2 були встановлені тілесні ушкодження, які ретельно зазначені у вироку суду, і свідчать про умисний і неодноразовий характер дій стосовно потерпілої. Приймаючи до уваги ступінь розвитку трупних явищ та вид смерті вважається, що від моменту настання смерті до початку проведення експертизи пройшло не менше 3-5 діб. Особливості характеру та локалізації відмічених тілесних ушкоджень виключають можливість одномоментного утворення їх в умовах падіння на площину з положення стоячи чи в умовах падіння на похилій неоднорідній поверхні (сходовому марші), в тому числі якому могло передувати можливе прискорення тіла (удар або поштовх). Після отримання тілесних ушкоджень, які були встановлені в області голови, тулуба та кінцівок потерпіла могла жити на протязі необмеженого часу, а після отримання тілесних ушкоджень, які були встановлені в області шиї - на протязі часу близько 5-7 хвилин від початку розвитку асфіксії;

- висновки експертів від 22 січня 2019 року № 32, від 30 січня 2019 року № 33, від 18 лютого 2019 року № 61, якими визначено групову належність крові ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і виявлено на вилученій під час огляду місця події цеглі (об`єкт № 2) кров людини, яка могла походити як від засудженої так і від потерпілої;

- інші наведені у вироку докази.

Оцінивши всі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності й допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, місцевий суд, здійснивши судовий розгляд у межах пред`явленого обвинувачення, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному убивстві ОСОБА_2 .


................
Перейти до повного тексту