Постанова
Іменем України
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 283/1268/17
провадження № 51-99км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Могильного О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Єременка М. В.,
захисника Яременка Д. В. (у режимі відеоконференції),
виправданого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120170600800000485, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, частинами 1, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Малинського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2018 року ОСОБА_1 виправдано:
- за частинами 1, 4 ст. 358 КК у зв`язку з відсутністю у його діях складу вказаних кримінальних правопорушень;
- за ч. 1 ст. 190 КК через недоведеність вчинення обвинуваченим цього кримінального правопорушення.
Вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачено у тому, що він 31 березня 2014 року, достовірно знаючи, що не має права на призначення соціальної допомоги, оскільки у його власності перебувають транспортні засоби, зокрема автомобіль "Mercedes Benz Sprinter 416 CDI" (державний номерний знак НОМЕР_1, 2002 року випуску) та автомобіль MAN L 2000 (державний номерний знак НОМЕР_2, 2003 року випуску) всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України від 01 червня 2000 року "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" та абз. 4 п. 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250,шляхом обману умисно подав в Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради (далі - УСЗН) заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг та декларацію про доходи та майновий стан осіб від 31 березня 2014 року, в розділі IV "Відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або володінні членів сім`ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей)" якої власноручно вказав недостовірну інформацію про відсутність у його власності та володінні у його сім`ї вищевказаних транспортних засобів, що стало підставою для призначення УСЗН соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї ОСОБА_1 у період з 01 березня по 31 серпня 2014 року і виплати коштів у сумі 15 064,56 грн.
Крім того, згідно з пред`явленим обвинуваченням, 22 січня та 29 липня 2015 року ОСОБА_1 у приміщенні УСЗН (вул. Чорновола, 38-Б, у м. Малин), діючи, умисно, з корисливих мотивів, з метою повторного отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям уніс неправдиві відомості в офіційні документи - заяви від 22 січня та 29 липня 2015 року про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг (бланк заяви затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22 лютого 2012 року № 96) і бланк декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, в якихвласноручно вказав (у розділі IV "Відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або володінні членів сім`ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей") недостовірну інформацію про відсутність у його власності та володінні у його сім`ї транспортних засобів, тим самим підробивши вищевказані заяву та декларацію, які є офіційними документами, і подав працівнику відділу субсидій та допомог завідомо підроблені повторно офіційні документи. На підставі цих документів УСЗН прийняло рішення про призначення та виплату соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї ОСОБА_1 у період з 01 січня по 30 червня 2015 року в сумі 14 606,88 грн, а також у період із 01 липня по 31 грудня 2015 року в сумі 26 008,46 грн. Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв державному бюджету матеріального збитку на загальну суму 55 679,90 грн.
Наведені дії ОСОБА_1 орган досудового розслідування кваліфікував за ч.1 ст. 190 КК як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство); за ч. 1 ст. 358 КК - як підроблення офіційного документа, який видається особою, що має право посвідчувати такий документ, і який надає право, з метою використання його підроблювачем; за ч. 4 ст. 358 КК - як використання завідомо підробленого документа.
За наслідками розгляду кримінального провадження місцевий суд виправдав ОСОБА_1 за частинами 1, 4 ст. 358 КК, мотивуючи тим, що заяви про призначення всіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, а також декларації про доходи ы майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, які написані ОСОБА_1 31 березня 2014 року, 22 січня та 29 липня 2015 року і в які він вніс неправдиві відомості, не підпадають під критерії офіційного документа. Крім того, з приводу обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190 КК, то суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не встановила потерпілого в цьому кримінальному провадженні, а тому виправдав останнього.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 08 жовтня 2019 року залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, які її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Суть доводів прокурора зводиться до того, що суд не дав належної оцінки сукупності зібраних у справі доказів, що підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, не навів мотивів, з яких відкинув ці докази, та не зазначив у рішенні достатніх підстав для ухвалення виправдувального вироку. Вказує на те, що під час розгляду провадження цей суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про відкриття в порядку ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) стороні захисту матеріалів, які підтверджують факт виплати ОСОБА_1 державної соціально допомоги з березня по грудень 2015 року, отриманих згідно з ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 13 липня 2018 року, чим було обмежено прокурора в реалізації процесуальних прав та порушено принцип рівності сторін. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не зважив на допущені порушення норм права, не дослідив наданих стороною обвинувачення доказів, не зазначив переконливих аргументів на спростування доводів у скарзі прокурора та достатніх мотивів для залишення без зміни вироку суду першої інстанції, постановив ухвалу, яка не відповідає ст. 419 КПК.
На вказану касаційну скаргу захисник виправданого ОСОБА_1 - адвокат Яременка Д. В. подав письмові заперечення, в яких, наводячи аргументи, стверджує про безпідставність касаційних вимог прокурора, а тому просить залишити оспорювані судові рішення без змін, а касаційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення, просив скасувати скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Виправданий ОСОБА_1 та його захисник Яременка Д. В., які узяли участь у судовому засіданні у режимі відеоконференція, заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили вирок та ухвалу залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
На будь-яких інших підставах, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту розгляду, суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані судові рішення, а при здійсненні перегляду виходить з обставин, установлених судами нижчого рівня.
Як убачається зі змісту касаційної скарги прокурора, суть наведених у них доводів фактично зводиться до неналежної оцінки доказів судами першої та апеляційної інстанцій, що, по суті, стосується невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтями 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Доводи, наведені у касаційній скарзі прокурора, про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були допущені судами обох інстанцій та призвели до незаконного виправдання ОСОБА_1 ч. 1 ст. 190, за частинами 1, 4 ст. 358 КК, є необґрунтованими з огляду на таке.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Положеннями ст. 94 КПК встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.