|
| |
|
|
|
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 210/1472/18
провадження № 51-4879км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Вус С. М., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Кузнецова С. М.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Горіна О. О. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого
у АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз
05 березня 2013 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 3
ст. 296, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці. Звільненого 23 липня 2014 року
за ст. 2 Закону України "Про амністію" від 08 квітня 2014 року,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровскої області
від 16 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі
на строк 6 років.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 витрати на проведення в кримінальному провадженні
№ 12018040710000289 експертизи зброї від 28 лютого 2018 року № 29/3.1/438 в сумі
1144 грн, від 30 березня 2018 року № 29/3.1, 3.2/849 в сумі 1144 грн на користь держави.
Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту затримання - з 06 лютого
2018 року.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Як встановлено вироком суду першої інстанції, ОСОБА_1 06 лютого 2018 року приблизно о 12 год 40 хв, перебуваючи в стані сп`яніння, поблизу амбулаторії № 2 КУ "ЦПМСД № 5", розташованої за адресою: вул. Тбіліська, 14, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, в ході конфлікту, який раптово виник між ним
та ОСОБА_2, діючи умисно дістав із-за пояса належний йому предмет, який за висновком експерта від 28 лютого 2018 року № 29/3.1/438 є короткоствольним гладкоствольним пістолетом, переробленим саморобним способом із сигнального пістолета "ZORАКІ 914-S", заводський номер НОМЕР_1 калібру 9 мм Р.А.К. виробництва Туреччини, споряджений патронами, які відповідно до висновку експерта від 28 лютого
2018 року №29/3.1/438 є пістолетними патронами, виготовленими саморобним способом по типу патронів калібру 9 мм Р.А., споряджених метальними снарядами "несмертельної дії", шляхом укорочення та переспорядження гільз мисливських патронів калібру 223 Rem виробництва Литви (GIRAITES GINKLUOTES GAMYKLA) метальним снарядом сферичної форми, виготовленим з еластичного матеріалу чорного кольору та метальним зарядом, який привів
у готовність, та здійснив постріл у живіт ОСОБА_2, після чого з місця вчинення злочину втік.
Таким чином, у результаті вищевказаних умисних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді проникаючого вогнепального поранення живота ліворуч з пошкодженням великого сальника, тонкої кишки, гемоперитонеуму, яке згідно з висновком судово-медичної експертизи від 02 березня 2018 року № 262 за своїм характером належить до тяжких тілесних ушкоджень
за ознакою небезпеки для життя.
За ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2020 року вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги й узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій змінити і призначити йому покарання, не пов`язане
з позбавленням волі. Посилаючись на порушення, допущені судом першої інстанції, засуджений у переважній більшості фактично вдається до оцінки фактичних обставин, описує та аналізує їх. Вважає, що у судових рішеннях недостовірно викладено фактичні обставини, не враховано причину конфлікту між ним та потерпілим, при цьому здобутим доказам надано неправильну оцінку, не досліджено речовий доказ - гільзу, вилучену
під час огляду місця події. Також, зазначає, що з матеріалами кримінального провадження він фактично ознайомився перед написанням касаційної скарги. Посилається на погану якість технічного аудіозапису судових засідань, що завадило йому належним чином з ними ознайомитися. Також, на думку засудженого, апеляційний суд належним чином не перевірив доводів у його апеляційній скарзі, не вислухав його позиції щодо апеляційної скарги та фактично її не розглядав.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 підтримав подану ним касаційну скаргу.
Захисник також підтримав касаційну скаргу засудженого і додав, що судами обох інстанцій не враховано позиції потерпілого щодо призначення ОСОБА_1 покарання не пов`язаного з позбавленням волі та відсутність з його боку будь-яких претензій. Зазначив, що засуджений визнав себе винуватим у вчиненому злочині, окрім обтяжуючої його покарання обставини - перебування у стані алкогольного сп`яніння. Крім цього зазначив, що під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 позбавили останнього слова.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого та просив оскаржені судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, захисника, прокурора, перевіривши касаційну скаргу з доповненнями та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Таким чином, неповнота та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі, з огляду на наведені вимоги закону не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Отже, переглядаючи судові рішення, касаційний суд виходить із установлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок.