Постанова
Іменем України
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 522/19892/15-ц
провадження № 61-2368св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
за первісним позовом
позивач - Акціонерне товариство "СБЕРБАНК"
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" на постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Князюка О. В., Заїкіна А. П.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року представник Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (попередня назва ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" змінена на підставі редакції статуту ПАТ "СБЕРБАНК", затвердженої рішенням єдиного акціонера
№ 1 від 25 січня 2016 року, попередня назва ПАТ "Сбербанк" змінена на підставі редакції статуту АТ "СБЕРБАНК", затвердженої рішенням єдиного акціонера № 1 від 10 квітня 2018 року) (далі - АТ "СБЕРБАНК") звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір від 01 жовтня 2012 року № №18205-ФО/2012/140, відповідно до умов якого банк надав, а відповідач отримав кредит у розмірі 300 000,00 грн та зобов`язався до 30 вересня 2017 року повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії, штрафні санкції, інші передбачені цим договором платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, та виконати інші умови цього договору.
У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 563 676,45 грн, з яких: 215 597,71 грн - заборгованість за кредитом; 143 754,37 грн - проценти за користування кредитом; 129 659,02 грн - пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом; 74 665,35 грн - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом.
У зв`язку з цим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість за кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2019 року позов АТ "СБЕРБАНК" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
АТ "СБЕРБАНК" заборгованість за кредитним договором від 01 жовтня 2012 року №18205-ФО/2012/140, що станом на 23 січня 2017 року складає 562 323,23 грн з яких: 215 597,71 грн - заборгованість за кредитом; 143 754,37 грн - проценти за користування кредитом; 128 497,60 грн - пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом; 74 473,55 грн - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом є обґрунтованими
і такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, нарахування в частині стягнення пені обмежується останніми 12 місяцями, що передували зверненню позивача до суду.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2019 року змінено. Визначено загальну суму заборгованості за кредитним договором від 01 жовтня 2012 року №18205-ФО/2012/140 станом на 23 січня 2017 року у розмірі 272 298,42 грн, з яких: 215 597,71 грн - заборгованість за кредитом; 45 087,41 грн - проценти за користування кредитом з 10 вересня 2014 року до 14 червня
2015 року; 10 260,08 грн - 3% річних за період з 14 червня 2015 року до 22 січня 2017 року; 1 161,42 грн - пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом з 17 липня 2014 року по 31 серпня 2014 року; 191,80 грн - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом з 12 серпня
2014 року по 31 серпня 2014 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд керувався тим, що банк, направивши 30 березня 2015 року боржнику вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитними коштам протягом 60 днів з дня отримання вимоги, яка була отримана відповідачем, проте невиконана у строк до 14 червня
2015 року, змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
У зв`язку із достроковою вимогою банку настав строк виконання договору
у повному обсязі, а тому право кредитора нараховувати проценти, неустойку (пеня, штраф) припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Тому вимоги про стягнення з відповідача на користь банку нарахованих процентів за період після 14 червня 2015 року пені, штрафів за порушення умов кредитного договору, задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення неустойки, то пеня за прострочення виконання зобов`язань з повернення тіла кредиту та сплати процентів може нараховуватися в межах позовних вимог та строку, на який укладався кредитний договір з урахуванням зміни цього строку кредитором в порядку частини другої статті 1050 ЦК України - до 14 червня 2015 року.
Аргументи учасників справи
У січні 2020 року АТ "СБЕРБАНК"подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що в у цій справі та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 викладені протилежні правові позиції. Відповідно до статті 1048 позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позиція відносно того, що при розгляді справ підлягають аналізу умови конкретних договорів, укладених між сторонами спору знаходить своє підтвердження в постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/22858/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 910/750/18 та від 13 грудня 2018 року у справі №913/11/18. Крім того, оскільки існує неоднакова судова практика в частині отримання банком процентів як плати за користування кредитом після настання строку погашення кредиту та виключно правова проблема у питанні застосування права у подібних правовідносинах на розгляді Великої Палати Верховного Суду знаходиться справа 912/1120/16 з подібних правовідносин.
Оскарженою постановою відмовлено у стягненні процентів та пені, хоча мають місце ідентичні (типові) форми кредитного договору. Так, пунктом 6.4 кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитом. Нарахування процентів повністю та остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. Проценти нараховані на дату звернення до суду заявлені відповідно до умов договору і були обґрунтовано стягнуті рішенням суду першої інстанції. Отже, має місце відсутність єдиної судової практики по відношенню до аналогічних правовідносин, що потребує формування єдиної правової позиції Верхового Суду як найвищої судової установи.
Пунктом 8.4. кредитного договору, передбачено: "у разі, якщо банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, то він зобов`язаний в письмовій формі повідомити про позичальника. В такому повідомленні банк зазначає повну суму заборгованості. В зазначеній вимозі банк може також вимагати дострокового розірвання цього договору після повернення повної суми заборгованості за цим договором. У такому випадку цей договір вважаєш розірваним з моменту повернення повної суми заборгованості за цим договором". Вимога від 30 березня 2015 року, яка направлена позичальнику щодо повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, не містила умови щодо припинення дії договору чи припинення пункту 6.4. кредитного договору. Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі, розірвання кредитного договору. Отже, вимогою про дострокове повернення повної суми заборгованості за кредитним договором було введено в дію домовленість повернення всієї заборгованості, в тому числі нараховані проценти за користування кредитом за період його користування. З дати настання терміну дострокового повернення кредиту, кредитні кошти не перестали знаходитися у позичальника у користуванні, а пункт 6.4. договору продовжував діяти, і його дію було підтверджено вимогою. Банк не використовував свого права щодо розірвання кредитного договору.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/17 зроблено висновки щодо неможливості нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування або ж у разі використання кредитором встановленого частиною другою статті 1050 ЦК України права на дострокову вимогу про повернення всієї суми кредиту. Однак, ці правові висновки не можуть бути застосовані при розгляді справи про стягнення боргу з ОСОБА_1, оскільки обставини справи №444/9519/17
є відмінними від обставин цієї справи.
Судова практика (щодо припинення нарахування відсотків) не може бути застосована до правовідносин сторін спору по даній справі, оскільки правовідносини Сторін виникли на підставі інших умов Кредитного договору. Так, відповідно до пункту 11.3 кредитного договору "договір набуває чинності
з дати його оформлення в письмовій формі і діє до повного виконання зобов`язань позичальника за цим договором". Пунктами 6.3, 6.4, 6.5 встановлено, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щоденно протягом дії договору із розрахунку 360 днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення Кредиту в повному обсязі. Отже, умови зазначеного кредитного договору не передбачають припинення нарахування відсотків за договором та припинення зобов`язань. Крім того, банк не вимагав від позичальника дострокового розірвання кредитного договору, а вимагав повернення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.
Сторони встановили строк дії договору - до повного виконання зобов`язань за договором та за домовленістю сторін строк позовної давності -три роки.
Таким чином, банк має право на нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості по основному боргу та процентам, однак, судом при розгляді справи необґрунтовано відмовлено у стягненні пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язав за договором.
Рішення суду апеляційної інстанцій оскаржується в частині відмови
в задоволенні вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 процентів та пені за кредитним договором, нарахованих за період з 01 квітня 2016 року по 23 січня 2017 року, тому в іншій частині в касаційному порядку не переглядається.
У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на безпідставність її вимог.
Рух справи
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 жовтня 2012 року між ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" правонаступником якого є АТ "Сбербанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір
№18205- ФО/2012/140, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати
ОСОБА_1 кредит у розмірі 300 000,00 грн. Позичальник зобов`язався до
30 вересня 2017 року повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії, штрафні санкції, інші передбачені цим договором платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, та виконати інші умови цього договору.