Постанова
Іменем України
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 450/2533/18-ц
провадження № 61-13013св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з додатковою відповідальністю "Львівбудкомплектація",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дячук Олександр Анатолійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та товариства з додатковою відповідальністю "Львівбудкомплектація" на постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року товариство з додатковою відповідальністю "Львівбудкомплектація" (далі - ТзДВ "Львівбудкомплектація") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3
та приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу
Дячук О. А., про визнання недійсним іпотечного договору.
Позовна заява мотивована тим, що 07 червня 2016 року між
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_3 безпроцентну позику у розмірі 12 500 000,00 грн, що еквівалентно на день укладення договору позики за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) 500 000,00 доларів США, а ОСОБА_3 зобов`язувався до 01 червня 2017 року повернути суму позики у повному обсязі.
З метою забезпечення виконання вказаного договору, 16 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТзДВ "Львівбудкомплектація" було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О. А., відповідно до умов якого
ТзДВ "Львівбудкомплектація" передало ОСОБА_1 іпотеку нерухоме майно, зокрема: будівлі загальною площею 3 095,0 кв. м, що знаходяться
за адресою:
АДРЕСА_1 , які складалися з виробничо-лабораторного комплексу
А-2, загальною площею 400,7 кв. м; вага Б-1, загальною площею 74,3 кв. м; складу допоміжних матеріалів В-1, загальною площею 1 980,6 кв. м; складу-навісу Г-1, загальна площа 639,4 кв. м, та земельну ділянку для обслуговування складських та виробничих приміщень, площею 1,7319 га,
що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район,
с. Сороки-Львівські (кадастровий номер 4623686900:000:0031).
ТзДВ "Львівбудкомплектація" зазначало, що згідно із пунктом 5.4 договору позики, у разі невиконання позикодавцем зобов`язання щодо надання коштів позики у встановлені договором терміни та визначеного розміру, позикодавець втрачає право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
24 липня 2018 року ОСОБА_1 надсилала на адресу
ТзДВ "Львівбудкомплектація" вимогу про усунення порушення, у якій повідомляла про наявність заборгованості позичальника за договором позики та про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки, у разі неповернення позики у тридцятиденний термін.
У вимозі про усунення порушення вказувалося, що позикодавцем було надано позичальнику грошові кошти у розмірі 215 900,00 доларів США,
у зв`язку із чим, як вважало ТзДВ "Львівбудкомплектація", відповідачка
у своїй вимозі визнавала, що нею не виконано вимоги договору позики
та у відповідності до пункту 1 іпотечного договору не надано позичальнику позику у розмірі 500 000,00 доларів США, що позбавляло її права
на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вважало, що оскільки викладене у пунктах 14-15, підпунктах г, д пункту 16, пункті 21 іпотечного договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя не містить істотних умов встановлених Законом України "Про іпотеку" до такого виду договору, не визначено порядок сплати іпотекодержателем на користь іпотекодавця різниці перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, а тому в силу недотримання вимог частини статті 37 Закону України "Про іпотеку" підлягає визнанню недійсним.
Також вважало, що підписаний 07 червня 2016 року ОСОБА_1
та ОСОБА_3 документ не є договором позики
за статтею 1046 ЦК України, оскільки відсутні докази на підтвердження факту передання 07 червня 2016 року ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_3, тому між ними не виникало правовідносин позики,
а розписки про отримання позики ОСОБА_3 є окремими договорами позики, у зв`язку із чим іпотечний договір підлягає визнанню недійсним через відсутність істотної умови - зобов`язання, яке забезпечує іпотечний договір.
Разом із тим ТзДВ "Львівбудкомплектація" вважало, що іпотечний договір підлягав визнанню недійним також у зв`язку із тим, що був укладений під впливом обману, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 умисно замовчали ту обставину, що немає укладеного договору позики, який зазначений в іпотечному договорі, кошти передані не були, основне зобов`язання не виникло, а нотаріус не перевірив, чи дійсно було укладено договір позики.
З урахуванням викладеного, ТзДВ "Львівбудкомплектація" просило суд визнати недійсним іпотечний договір від 16 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТзДВ "Львівбудкомплектація", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу
Дячуком О. А. та зареєстрований в реєстрі за № 5158.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області
від 26 вересня 2019 року у складі Мусієвського В. Є. позовні вимоги
ТзВД "Львівбудкомплектація" задоволено.
Визнано недійсним іпотечний договір від 16 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ТзДВ "Львівбудкомплектація" (іпотекодавець), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О. А. та зареєстрований у реєстрі за № 5158.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 серпня 2018 року № 450/2533/18 (провадження № 2-з/450/5/18) у вигляді накладення арешту на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16 червня 2016 року, укладеним
між ТзДВ "Львівбудкомплектація" та ОСОБА_1, і заборони державним реєстраторам вчинення дій, пов`язаних з реєстрацією речових прав на майно, - скасовано.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір позики
від 07 червня 2016 року не був укладеним, оскільки вказана у ньому сума грошових коштів у розмірі 500 000,00 доларів США не була передана позикодавцем позичальнику, що є обов`язковою умовою укладення договору позики. Оскільки на момент укладення оспорюваного іпотечного договору договір позики від 07 червня 2016 року не був укладеним, тому, відповідно, сторони не вправі забезпечувати іпотекою майбутнього зобов`язання, яке ймовірно виникало б на підставі неіснуючого договору.
У зв`язку із тим, що оспорюваний іпотечний договір від 17 червня 2016 року містить умову про те, що цей договір укладено на забезпечення виконання зобов`язань, які виникають із договору позики від 07 червня 2016 року,
а такого договору позики не було укладено з дотриманням вимог
статті 1046 ЦК України, тому фактично іпотекою забезпечено неіснуюче зобов`язання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, задоволено. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТзДВ "Львівбудкомплексація".
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки сторони договору позики погодили та передбачили у договорі передачу позичених коштів частинами, а не однією сумою, і така передача коштів на вимогу позичальника позикодавцем надавалася, що підтверджується власноручно написаними ОСОБА_3 розписками, написання яких він
не заперечував, що свідчить про те, що позикодавець виконував умови договору позики про передачу частинами позичених коштів, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договір позики є неукладеним через
те, що кошти на його виконання не були передані під час підписання
та укладення договору позики.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2020 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи
із Пустомитівського районного суду Львівської області.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року прийнято заяву
ТзДВ "Львівбудкомплектація" про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року у цій справі.
У листопаді 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_2 та ТзДВ "Львівбудкомплектація" вважали, що договір позики, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1
є неукладеним, оскільки у момент його підписання обумовлених сторонами коштів у розмірі 500 000,00 доларів США не було передано від позичальника до позикодавця.
Зазначали, що оскільки за своєю правовою природою договір позики
є реальним, тому, як вони вважали, з урахуванням норми частини другої статті 1046 ЦК України, такий договір міг би вважатись укладеним
з моменту передання обумовленої в ньому суми позики, що також відповідає положенню частини другої статті 640 ЦК України.
Заявник вважав, що висновки апеляційного суду про те, що сторони договору позики домовились про передання коштів позикодавцем
в майбутньому частинами на першу вимогу позичальника, а у пункті 9.1 договору позики погодили, що такий набирає чинності з моменту його підписання - суперечать вищенаведеним положенням статей 640, 1046 ЦК України та висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі
№ 127/25380/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 757/61283/16-ц,
від 16 жовтня 2019 року у справі № 643/14490/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 368/1890/14-ц, від 16 жовтня 2018 року у справі № 924/1049/17, від 12 листопада 2019 року у справі № 922/6545/15, від 10 грудня 2019 року у справі № 911/1382/18, від 16 жовтня 2019 року у справі № 2-2330/11.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на касаційну скаргу, у якому зазначено,
що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_3 безпроцентну позику, а він зобов`язувався повернути суму позики позикодавцю у повному обсязі у строк, передбачений договором
(а. с. 10-13 т. 1).
Пунктом 2.2 вказаного договору встановлено, що загальна сума позики становить 12 500 000,00 грн, що на день укладення договору згідно з курсом НБУ еквівалентно 500 000,00 доларів США.
Згідно пункту 2.3 вказаного договору кошти надаються узгодженими сторонами частинами на першу вимогу позичальника.
Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору позика підлягає поверненню позикодавцю у строк до 01 червня 2017 року.
Згідно з пунктом 5.4 договору позики у випадку невиконання позикодавцем зобов`язань по наданню коштів позики у встановлені терміни та розмірі, вказаному у пунктах 2.2, 2.3, 2.4 договору, він втрачає право на штрафну санкцію, вказану в пункті 5.3 договору, на задоволення вимог шляхом звернення стягнення на частку у розмірі 50 % статутного капіталу
ТзДВ "Львівбудкомплектація", а також повністю втрачає право
на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 8.1 договору позики встановлено, що в строк не пізніше
як 15 календарних днів з моменту підписання цього договору, позичальник зобов`язаний гарантувати виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором шляхом передачі позичальником в заставу належних йому майнових прав на частку у розмірі 50 % у статутному капіталі
ТзДВ "Львівбудкомплектація", передачі в іпотеку майновим поручителем ТзДВ "Львівбудкомплектація" нерухомого майна, а саме, будівлі загальною площею 3095 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 1,7319 га, за кадастровим № 4623686900:000:0031.
Загальними зборами учасників ТзДВ "Львівбудкомплектація" надано згоду на укладення договору іпотеки з ОСОБА_1 щодо передачі в іпотеку нерухомого майна, яка перебуває у власності товариства, а саме: будівлі загальною площею 3095,0 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1,
та земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 1,7319 га, кадастровий № 4623686900:000:0031, що підтверджується протоколом № 1/05 загальних зборів учасників
ТзДВ "Львівбудкомплектація" від 07 червня 2016 року, відповідно до якого майновий поручитель ТзДВ "Львівбудкомплектація" вирішив поручитися
за виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за договором позики
від 07 червня 2016 року, укладеним між ним та ОСОБА_1
(а. с. 58-60 т. 1).
Зазначеними загальними зборами учасників ТзДВ "Львівбудкомплектація" надано згоду на внесення змін до договору позики, укладеного 07 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо збільшення/зменшення розміру позики та часу надання/повернення позики, та відповідних, пов`язаних із цим змін до договору іпотеки, укладеного
між ТзДВ "Львівбудкомплектація" та ОСОБА_1, директору товариства ОСОБА_5 надано повноваження щодо підписання договору іпотеки та інших документів, пов`язаних з оформленням договору іпотеки.
Згідно іпотечного договору від 16 червня 2016 року, укладеного між іпотекодержателем ОСОБА_1 та іпотекодавцем
ТзДВ "Львівбудкомплектація", яке виступало у цьому договорі майновим поручителем за зобов`язаннями позичальника ОСОБА_3, 07 червня 2016 року між іпотекодержателем та позичальником укладено договір позики, згідно з яким іпотекодержатель надав позичальнику у позику власні грошові кошти у сумі 12 500 000,00 грн, що еквівалентно на день укладення договору позики згідно з офіційним курсом НБУ 500 000,00 доларів США
(а. с. 14-21 т. 1).
Згідно із пунктом 1 іпотечного договору 07 червня 2016 року між іпотекодержателем та позичальником було укладено договір позики, відповідно до якого іпотекодержатель надав позичальнику у позику власні грошові кошти в сумі 12 500 000,00 грн, що еквівалентно на день укладення договору позики згідно з офіційним курсом НБУ 500 000,00 доларів США.