ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа №140/1195/19
адміністративне провадження №К/9901/33089/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючої судді - Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.) у справі №140/1195/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки),
установив:
У квітні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області), в якому просила: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 6 березня 2019 року №0003821302, №0003831302, №0003851302, №0003861302; визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 6 березня 2019 року №Ф-0003811302; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 6 березня 2019 року №0003801302; стягнути на її користь витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року позов задоволено в повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 6 березня 2019 року №0003821302, №0003831302, №0003851302, №0003861302, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 6 березня 2019 року №0003801302, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 6 березня 2019 року №Ф-0003811302; стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області 9605,00 грн витрат по сплаті судового збору та 6000,00 грн витрат на правову допомогу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0003801302 від 6 березня 2019 року та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0003811302 від 6 березня 2019 року, а також в частині присуджених судових витрат. Ухвалено у цій частині нову постанову, якою вказані позовні вимоги залишено без розгляду. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Також судом змінено розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині залишення частини позовних вимог без розгляду, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, ФОП ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалене судом рішення й направити справу в цій частині на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, що питання пропуску позивачем строку на звернення до суду з позовом про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу не було предметом розгляду в суді першої інстанції, не заявляв і відповідач про порушення позивачем строку звернення до суду із вказаними вимогами. Також, наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не досліджувались обставини щодо порушення відповідачем передбаченого пунктом 58.3 статті 58 ПК України порядку направлення рішень контролюючого органу, зокрема, в частині їх направлення на дійсну адресу позивача. Вказує, що відповідаючи в судовому засіданні на запитання колегії суддів апеляційної інстанції щодо обставин отримання спірних рішення та вимоги, позивач, внаслідок хвилювання, не змогла пригадати, що в дійсності спірні рішення вона не отримувала взагалі за адресою свого місця проживання, допоки не розпочала їх пошук самостійно. При цьому адреса дійсного її проживання є відмінною від адреси, вказаної на конверті, однак це питання судом апеляційної інстанції не досліджувалось. Також, звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції було безпідставно поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та як, наслідок, незаконно відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог - без змін як законне й обґрунтоване.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 1 січня 2015 року по 1 квітня 2018 року, посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області складено акт від 21 січня 2019 року.
На підставі встановлених перевіркою порушень позивачем вимог законодавства, 6 березня 2019 року відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення №0003821302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 6026,09 грн; податкове повідомлення-рішення №0003831302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 72313,01 грн; податкове повідомлення-рішення №0003851302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 890209 грн; податкове повідомлення-рішення №0003861302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "єдиний податок з фізичних осіб" на загальну суму 34656,65 грн; вимогу №Ф-0003811302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальну суму 68435,71 грн; рішення №0003801302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 16118,13 грн.
Задовольняючи позов у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно, з дотриманням норм податкового законодавства нараховано та сплачено суму єдиного податку за період, що охоплювався перевіркою, а відтак донарахування єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску суд також визнав протиправним.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав до скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Водночас, що стосується вимоги відповідача №Ф-0003811302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску та рішення №0003801302 про застосування штрафних санкцій, апеляційний суд дійшов висновку, що позов в цій частині подано з пропуском 10-денного строку звернення до суду, який встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Предметом касаційного перегляду в цій справі є судове рішення апеляційного суду в частині залишення без розгляду позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених цим судом фактичних обставин, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) .
Дія Закону №2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).