ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 804/2555/17
адміністративне провадження № К/9901/3406/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Юнікон" до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ПАТ "Юнікон" (далі - Товариство) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 жовтня 2016 року №0015481202 та №0015491202.
В обґрунтування позову зазначено, що Товариством не допускалось порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань з плати за землю, а відповідачем не виконано вимог ПК України щодо порядку призначення та проведення перевірок, у результаті чого проведена камеральна перевірка не має правових наслідків, акт перевірки не може вважатися допустимим доказом порушення термінів сплати грошових зобов`язань, а прийняті на його підставі рішення підлягають скасуванню.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року, позов задволено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.09.2016 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 76, 86 ПК України посадовою особою Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати до бюджету плати за землю ПАТ "Юнікон" за період з 30.09.2013 року по 10.03.2015 року.
За результатами перевірки складено акт від 28.09.2016 року №3864/12-02/23647276. Під час перевірки встановлено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання плати за землю (орендна плата):
- декларація з плати за землю №1300009740, граничний термін сплати - 30.10.2013, дата сплати - 31.10.2013, кількість днів затримки сплати - 1, сума сплаченого податкового боргу - 170 грн.;
- декларація з плати за землю №9019395764, граничний термін сплати - 02.03.2015, дата сплати - 10.03.2015, кількість днів затримки сплати - 8, сума сплаченого податкового боргу - 507,70 грн.;
- декларація з плати за землю №7961503, граничний термін сплати - 16.01.2015, дата сплати - 16.02.2015, кількість днів затримки сплати - 31, сума сплаченого податкового боргу - 17786,10 грн.;
- декларація з плати за землю №9009017363, граничний термін сплати - 30.01.2015, дата сплати - 16.02.2015, кількість днів затримки сплати - 17, сума сплаченого податкового боргу - 3858,10 грн.;
- декларація з плати за землю №1300009740, граничний термін сплати - 30.10.2013, дата сплати - 04.11.2013, кількість днів затримки сплати - 5, сума сплаченого податкового боргу - 1,10 грн.;
- декларація з плати за землю №7961503, граничний термін сплати - 16.01.2015, дата сплати - 29.01.2015, кількість днів затримки сплати - 13, сума сплаченого податкового боргу - 3879,50 грн.;
- декларація з плати за землю №9009017363, граничний термін сплати - 30.01.2015, дата сплати - 26.02.2015, кількість днів затримки сплати - 27, сума сплаченого податкового боргу - 21,50 грн.;
- декларація з плати за землю №1300009740, граничний термін сплати - 30.09.2013, дата сплати - 29.10.2013, кількість днів затримки сплати - 29, сума сплаченого податкового боргу - 170,10 грн..
На підставі акту перевірки від 28.09.2016 року №3864/12-02/23647276 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2016 року:
- №0015481202, яким визначено штрафну санкцію з орендної плати за землю в розмірі 860,80 грн (10% х 8608 грн), з посиланням на пункт 126.1 статті 126 ПК України - за несплату грошового зобов`язання протягом строків, визначених ПК України у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання;
- №0015491202, яким визначено штрафну санкцію з орендної плати за землю в розмірі 3557,22 грн (20% х 17786,10 грн), з посиланням на пункт 126.1 статті 126 ПК України - за несплату грошового зобов`язання протягом строків, визначених ПК України у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.
Позивач, не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, серед іншого, виходив з протиправності проведення перевірки, що, відповідно, є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним наказу про призначення перевірки.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Абзацом другим пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Статтею 76 Кодексу визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірна камеральна перевірка проведена 28 вересня 2016 року. Декларації з плати за землю, що піддані камеральній перевірці, подані протягом 2013-2015 років. Предметом камеральної перевірки (до 1 січня 2017 року) є податкова звітність, зокрема щодо плати за землю (орендної плати з юридичних осіб) - відповідно податкова декларація (податковий розрахунок) із перевіркою заявлених у ній даних. Під час перевірки досліджено строки сплати грошових зобов`язань в тому числі і за податковим повідомленням-рішенням, яке не відноситься до податкової звітності.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку з порушенням абзацу другого пункту 75.1 статті 75 ПК України.
Податковим законодавством закріплено вичерпний перелік підстав для проведення камеральних перевірок, зокрема, щодо помилок (порушення) у даних податкової звітності чи неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, в результаті чого (у разі виявлення порушень) обов`язково має бути складено саме акт камеральної перевірки.
Контролюючим органом проведено камеральну перевірку Товариства, предмет якої не підпадав під поняття камеральної перевірки згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, що, у свою чергу, вказує на невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку проведення перевірок, та, як обґрунтовано вказано судами попередніх інстанцій призводить до визнання перевірки незаконною.