ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 804/1714/16
адміністративне провадження № К/9901/41725/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2016 року (суддя Сидоренко Д.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 року (головуючий суддя Суховаров А.В., судді: Головко О.В., Ясенова Т.І.) у справі №804/1714/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними дії податкового органу щодо нарахування пені за уточнюючими розрахунками з податку на додану вартість на загальну суму 155 011,29 грн.; визнати протиправними і скасувати податкові вимоги від 28.12.2015 року №268-23 про сплату узгодженого податкового боргу в сумі 154 836,58 грн., від 30.03.2016 року №86-23 про сплату узгодженого податкового боргу в сумі 96 878,71 грн. та від 06.05.2016 року №142-23 про сплату узгодженого податкового боргу в сумі 90 018,69 грн.; визнати протиправним і скасувати рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 03.03.2016 року №4677/10/28-10-23-16 про результати розгляду скарги.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій та вимог податкового органу з огляду на те, що уточнюючий розрахунок, яким до податкових декларацій за періоди червень, липень та серпень 2015 року був поданий в межах 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, та пеня, відповідно до змін, внесених Законом України від 17.07.2015 року №655-VІІІ, не нараховується. Вважає, що вказані зміни не можуть бути застосовані виключно до податкових декларацій, поданих з моменту чинності закону - 01.09.2015 року, оскільки вказаний закон не містить жодних обмежень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії податкового органу щодо нарахування пені за уточнюючими розрахунками з податку на додану вартість підприємству за періоди: з 31.07.2015 року по 05.10.2015 року в розмірі 53913,81 грн., з 31.08.2015 року по 04.11.2015 року в розмірі 84 860,62 грн., з 01.10.2015 року по 04.11.2015 року в розмірі 16236,87 грн. Визнано протиправними та скасовано податкові вимоги податкового органу від 28.12.2015 року №268-23, від 30.03.2016 року №86-23, від 06.05.2016 року №142-23. В задоволенні інших вимог відмовлено.
Судові рішення вмотивовані тим, що на час подачі уточнюючих розрахунків не пройшло 90 днів від граничної дати сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість за червень-серпень 2015 року та вже діяли положення Закону України від 17.07.2015 року №655.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у неврахуванні судами, що податковий борг підприємства виник у зв`язку з несплатою пені, яка нарахована на заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів. Вважає, що судами не враховано, що фактом погашення податкового боргу вважається фактична сплата боргу, а не подання уточнюючого розрахунку. Зазначає, що починаючи з 01.09.2015 року при самостійному виправленні помилок, допущених у податкових деклараціях, у порядку, визначеному статтею 50 Податкового кодексу України, не нараховують пеню, якщо таке виправлення здійснюється до спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного Податковим кодексом України. Вважає, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, зокрема, не проведено сукупного аналізу усіх норм матеріального права. Не досліджені фактичні обставини справи та наявні матеріали у справі.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємством 06.10.2015 року поданий уточнюючий розрахунок збільшення зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2015 року на суму 803 862 грн. та самостійно нараховані штрафні санкції в сумі 24 116 грн. В автоматизованій інформаційній системі "податковий блок" в автоматизованому режимі нарахована пеня в сумі 53913,80 грн. за прострочення строку сплати податкового зобов`язання.
Позивачем сплачені штрафні санкції в сумі 24116 грн. Також в цей же день підприємством поданий уточнюючий розрахунок зменшення суми податку на додану вартість за серпень 2015 року у розмірі 803 862 грн.
Товариством 30.10.2015 року донараховано та сплачено зобов`язання за декларацією з податку на додану вартість за вересень 2015 року в розмірі 4612409грн. В цей же день поданий уточнюючий розрахунок зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за жовтень 2014 року у сумі 283 грн.
Підприємством 05.11.2015 року поданий уточнюючий розрахунок збільшення зобов`язання з податку на додану вартість за липень 2015 року на суму 1 426 853 грн. та самостійно нараховані штрафні санкції в сумі 42 806 грн. В автоматизованій інформаційній системі "податковий блок" в автоматизованому режимі нарахована пеня в сумі 84860,62 грн. за прострочення строку сплати податкового зобовязання. Позивачем сплачені штрафні санкції в сумі 42806 грн.
Платником податків 05.11.2015 року поданий уточнюючий розрахунок збільшення зобов`язання з податку на додану вартість за серпень 2015 року на суму 623 575 грн. та самостійно нараховані штрафні санкції в сумі 18707 грн. В автоматизованій інформаційній системі "податковий блок" в автоматизованому режимі нарахована пеня в сумі 84860,62 грн. за прострочення строку сплати податкового зобов`язання. Позивачем сплачені штрафні санкції в сумі 16236,87 грн. Також в цей же день поданий уточнюючий розрахунок зменшення податку на додану вартість за вересень 2015 року на суму 2 050 428 грн. та сплачені штрафні санкції в сумі 61 513 грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розмір нарахованої в автоматизованій інформаційній системі "податковий блок" в автоматизованому режимі пені за прострочення строку сплати податкового зобов`язання становить 155 011,29 грн.
З урахуванням сплати за інші періоди поточних платежів, на адресу позивача податковим органом направлені податкові вимоги від 28.12.2015 року №268-23 на суму 154 836,58 грн., від 30.03.2016 року №86-23 на суму 96 878,71 грн., від 06.05.2016 року №142-23 на суму 90 018,69 грн.
За вимогами статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
За приписами підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Статтею 203 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.