ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2020 року
м. Київ
справа №809/909/17
адміністративне провадження №К/9901/44329/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №809/909/17 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 (головуючий суддя Старунський Д.М., судді: Багрій В.М., Рибачук А.І.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (далі також Івано-Франківська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №206010/2017/000140/1 від 13.04.2017 та картки відмови №UA206010/2016/01189 від 13.04.2017 та стягнення на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 1930,00грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Також позивач зазначив, що внаслідок протиправних дій Івано-Франківської митниці, ОСОБА_1 понесено матеріальну шкоду у розмірі 1930,00грн. у зв`язку із знаходженням транспортного засобу тривалий час на митному терміналі.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017, скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Івано-Франківська митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 у справі №809/909/17.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №809/909/17 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 15.12.2020.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. Як вважає відповідач, судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не враховано ряд обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення адміністративного спору, судом не надано належної правової оцінки поданим доказам.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Переглядаючи постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.04.2017 позивачем придбано у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль, вживаний, марки Volkswagen, модель Passat, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) за від 10.04.2017 №8.
Декларантом ОСОБА_2 подано до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію від 13.04.2017 №UA206010/2017/411546, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме автомобіль легковий, марки Volkswagen, модель Passat, бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_1, загальна кількість місць для сидіння - 5, включаючи місце для водія, призначений для перевезення пасажирів, тип кузова - універсал, номер двигуна - НОМЕР_2, тип двигуна - дизельний.
У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), укладеного між "NOLS GmbH" як Продавцем та ОСОБА_1 як Покупцем, згідно якого загальна вартість транспортного засобу склала 7521,00 євро.
Декларантом одночасно з митною декларацією надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру (інвойс), декларацію про походження товару, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні, митну декларацію країни відправлення.
Івано-Франківською митницею розпочато процедуру консультацій з декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с.46).
Декларантом не було подано відповідачу додаткових документів.
У зв`язку із вищенаведеними обставинами, Івано-Франківською митницею винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 13.04.2017 №UA206010/2017/000140/1, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (стаття 59, стаття 60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири і п`ять (стаття 62, стаття 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: каталог SchwaсkeListe 01/2017 ст.1305. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчинити дії, передбачені пунктом 5 частини другоїстатті 55 та Главою 4 Митного кодексу України.
Також, Івано-Франківською митницею винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за від 13.04.2017 №UA206010/2017/01189, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з підстав коригування митної вартості товару.
18.04.2017 ОСОБА_1 подано до відповідача заяву від 14.04.2017 про визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у митному оформленні товару. До вказаної заяви, на підтвердження заявленої у митній декларації вартості транспортного засобу, позивачем додано довідку від продавця (а.с.26) та квитанцію (а.с.27).
Листом від 24.04.2017 Івано-Франківська митниця повідомила позивача про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості.
ОСОБА_1 повторно звернувся до Івано-Франківської митниці з заявою щодо перегляду рішення про коригування митної вартості товарів, додатково долучивши висновок експертного дослідження Івано-Франківського науково дослідного експертно-криміналістичного центру від 12.04.2017 та сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 10.05.2017, виданий ДП "Укрметртестстандарт".
Згідно листа Івано-Франківської митниці від 24.05.2017 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості, оскільки додані до заяви від 15.05.2017 документи слугують підтвердженням відповідності технічного стану задекларованого транспортного засобу певним вимогам законодавства, а не підтвердженням заявленої митної вартості.
Не погодившись з прийнятими митним органом рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до суду про їх скасування.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки транспортний засіб придбаний позивачем у нерезидента - юридичної особи і позивачем не надано на законну вимогу відповідача документів на підтвердження факту сплати за придбаний товар саме 7521,00 євро, а відтак відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством.
Суд апеляційної інстанції ухвалив нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.
Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.