ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2020 року
м. Київ
справа №460/1572/16-а
адміністративне провадження №К/9901/44846/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №460/1572/16-а за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання неправомірними дій посадової особи та скасування постанови, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 05.10.2016 (суддя Воробель М.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 (головуючий суддя Старунський Д.М., судді: Багрій В.М., Рибачук А.І.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби (далі також Львівська митниця, відповідач) про скасування постанови від 25.03.2016 у справі про порушення митних правил № 0706/20908/16, згідно якої позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною другою статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 3400 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дійсно позивач 02.03.2016 заїхав своїм автомобілем на митну територію України і вчасно не зміг вивести даний транспортний засіб, оскільки в період з 22.02.2016 по 01.03.2016 перебував на стаціонарному лікуванні і не мав фізичної можливості повідомити про хворобу митному органу. Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених частиною другою статті 470 Митного кодексу України, є незаконним та необґрунтованим, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 05.09.2016 адміністративний позов задоволено, а провадження в адміністративній справі закрито.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, скасовано постанову Яворівського районного суду Львівської області від 05.09.2016 в частині закриття адміністративного провадження. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Львівська митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Яворівського районного суду Львівської області від 05.09.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської митниці у справі №460/1572/16-а.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №460/1572/16-а згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 15.12.2020.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Відповідач вказує, що факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні не підтверджує неможливість повідомити митний орган про відсутність можливості вивезти автомобіль у встановлений строк. Відтак, всупереч вимогам статті 192 митного кодексу України позивач до Львівської митниці з приводу неможливості вивезення транспортного засобу чи призупинення строку доставки товарів не звертався.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.03.2016 заступником начальника Львівської митниці була винесена постанова у справі про порушення митних правил №0706/20908/16, згідно якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною другою статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
У постанові вказано, що 02.03.2016 о 09 годині 43 хвилин в зону митного контролю смугою руху "червоний коридор" пункту пропуску митного поста "Краковець-Корчова" Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки "Фольцваген Гольф", 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, країна реєстрації - Республіка Польща, під керуванням громадянина України ОСОБА_1, який слідував з приватною метою з України до Республіки Польща.
Проведеною перевіркою було встановлено, що автомобіль пропущено на митну територію України через пункт пропуску "Краковець-Корчова" митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС 21.02.2016 по смузі руху "Зелений коридор" в митному режимі "Транзит".
Вказано, що в діях ОСОБА_1 наявний склад порушення митних правил, оскільки останній перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України транзитний строк доставки автомобіля, що перебував під митним контролем, більш як на одну добу, але не більше ніж на десять діб, та що ОСОБА_1 не звернувся із заявою про поміщення даного транспортного засобу у інший митний режим, згідно чинного законодавства.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутній склад правопорушення передбаченого частиною першою статті 470 Митного Кодексу України, оскільки останній не мав умислу на вчинення даного правопорушення, у зв`язку з дією непереборної сили не мав можливості виконати вимоги закону.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною першою статті 381 Митного кодексу України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу.
Статтею 90 Митного кодексу України встановлено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 92 Митного кодексу України митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України.