ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 805/4069/16-а
адміністративне провадження № К/9901/41214/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №805/4069/16-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" до Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкової вимоги, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 (головуючий суддя Ястребова Л.В., судді: Компанієць І.Д., Сухарьок М.Г.),
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Дружківський машинобудівний завод" (далі також ПАТ "Дружківський машинобудівний завод", позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі також ОДПІ, відповідач) про скасування податкової вимоги від 05.05.2016 №498-17.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звільнений від сплати орендної плати за земельну ділянку в силу Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі також Закон №1669), а спірна податкова вимога про сплату земельного податку з юридичних осіб на суму та орендної плати з юридичних осіб на суму підлягає скасуванню у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначив, що позивачем порушено вимоги пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, а податковий борг з земельного податку з юридичних осіб та орендної плати з юридичних осіб виник на підставі поданої позивачем до податкового органу податкових декларацій з плати за землю за 2016 рік. З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2016 адміністративний позов задоволено повністю.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2016 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Дружківський машинобудівний завод" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 у справі №805/4069/16-а.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №805/4069/16-а згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у порядку письмового провадження на 15.12.2020.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що апеляційним судом помилково скасовано постанову суду першої інстанції, яка прийнята відповідно до закону. Як вважає позивач, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги той факт, що податковий борг виник внаслідок форс-мажорних обставин, Позивач вважає позицію податкового органу безпідставною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України.
У свою чергу, відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу. ОДПІ вказує, що платником податків не сплачено суми податкового зобов`язання, які зазначено останнім у податкових деклараціях у встановлених Податковим кодексом України строку, у зв`язку з чим, контролюючим органом правомірно сформовано податкову вимогу. Крім того, зазначає, що до позивача не може бути застосована процедура звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, яка встановлена Законом №1669, оскільки єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує надання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань є сертифікат Торгово-промислової палати України, який у позивача відсутній.
Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 00165669, місцезнаходження юридичної особи: 84205, Донецька область, м.Дружківка, вулиця Леніна, буд.7, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
01.03.2016 позивачем до податкового органу, засобами електронного зв`язку подано:
податкову декларацію з орендної плати за землю за 2016 рік, в якій зазначено, що річна сума орендної плати з юридичних осіб, яка підлягає сплаті складає 150508грн. 43коп. При цьому, щомісячна сума нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності складає 12542грн. 37коп.
податкову декларацію з земельного податку за 2016 рік в якій зазначено, що річна сума земельного податку з юридичних осіб, яка підлягає сплаті складає 3485грн. 47коп. При цьому, щомісячна сума нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності складає 290грн. 46коп.
05.05.2016 ОДПІ сформовано податкову вимогу №498-17, з якої вбачається, що позивач, станом на 04.05.2016 має податковий борг за узгодженими грошовими зобов`язаннями, а саме, податковий борг з земельного податку з юридичних осіб у розмірі - 150грн. 38коп. та податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі - 12770грн. 49коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час проведення антитерористичної операції з квітня 2014 року позивач звільнений від сплати земельного податку в силу положень статті 6 Закону №1669-VII.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції керувався тим, що використання встановленої Законом №1669-VII податкової пільги є правом платника податку, а не його обов`язком. Оскільки позивач при заповненні податкової декларації із земельного податку за 2016 рік не відобразив у відповідній графі податкової звітності відомості про застосування податкової пільги, то підстави для поширення на нього положень Закону №1669-VII щодо звільнення від сплати земельного податку відсутні.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.147, 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно з пунктом 286.2 пункту 286 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".