ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 820/996/17
адміністративне провадження № К/9901/45572/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/996/17
за позовом ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа: Міністерство соціальної політики України, про визнання дій та бездіяльності незаконними, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді - Мельникова Р.В. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді: Бондара В.О., суддів: Калиновського В.А., Кононенко З.О.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати бездіяльність Харківського міського центру зайнятості у сприянні ОСОБА_1 пошуку підходящої роботи під час проведення прийому 2 листопада 2016 року незаконною та визнати дії Харківського міського центру зайнятості в опрацюванні під час проведення прийому 02.11.2016 вакансії юриста в Державній гімназії-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" м.Харкова, по якій у ОСОБА_1 відсутня повна вища юридична освіта незаконними та визнати дії Харківського міського центру зайнятості в опрацюванні під час проведення прийому 02.11.2016 вакансії юриста в Державній гімназії-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" м.Харкова, по якій заробітна плата нижче розміру заробітної плати, яку ОСОБА_1 отримував за останнім місцем роботи незаконною та визнати дії Харківського міського центру зайнятості в направленні ОСОБА_1 02.11.2016 на громадські роботи тимчасового характеру до ХЦРМІ "Право вибору" без його добровільності незаконними.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що під час здійснення чергового прийому 02.11.2016 року фахівцем Харківського міського центру зайнятості, не бажаючи сприяти ОСОБА_1 завідомо внесено неправдиві відомості у додаток 1 до Персональної картки, про бажання самостійно шукати постійну роботу. Відповідачем під час прийому опрацьовано вакансії, які були для позивача непідходящою роботою, порушуючи та ігноруючи вимоги ч. 1 ст. 32 Закону України "Про зайнятість населення". Та крім того фахівцем відповідача протиправно направлено ОСОБА_1 на громадські роботи тимчасового характеру до ХЦРМІ "Право вибору" без його згоди. Вказана бездіяльність та протиправні дії відповідача є протиправними та порушують права позивача.
Представник відповідача у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що дії спеціалістів Харківського міського центру зайнятості під час здійснення прийому ОСОБА_1 у Харківському міському центрі зайнятості 02.11.2016 відповідали вимогам чинного законодавства та знаходились у правовій площині. Опрацювання відповідачем вакансій для позивача під час означеного прийому було здійснено у зв`язку з відсутністю в їх характеристиці умов, які протирічили медичній довідці та іншим критеріям безробітного. Таким чином позовні вимоги, на думку відповідача, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Як встановлено, ОСОБА_1 зареєстрований Харківським міським центром зайнятості як такий, що шукає роботу та відповідно до наказу від 25.11.2014 № НТ 141125 йому поновлено статус безробітного.
Відповідно до довідки КЗОЗ Харківська міська поліклініка № 20 від 30.01.2015 № 256 вбачається, що за висновком ВКК по роду хвороби ОСОБА_1, останньому не рекомендується праця, пов`язана з підійманням вантажу більш ніж 5 кг, тривалим прибуванням на ногах, переохолодженням, психоемоційним навантаженням.
Черговий прийом ОСОБА_1 було призначено на 02.11.2016 року.
Як вбачається з копії додатку №1 до персональної картки ОСОБА_1, під час прийому 02.11.2016 року фахівцем Харківського міського центру зайнятості здійснено запис, що самостійно з роботою клієнт не визначився, а також здійснено пошук роботи за посадою "фахівець з питань зайнятості" та було встановлено відсутність такої вакансії.
Як встановлено під час судового розгляду справи фахівцем центру зайнятості з врахуванням попереднього досвіду роботи та освіти ОСОБА_1 опрацьовано посаду спеціаліста державної служби в УПФ Московського району, що відповідало критеріям підбору підходящої роботи, визначеному ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення".
На виконання Рекомендацій щодо обслуговування населення та роботодавців фахівцями служби зайнятості під час опрацювання вакансії уточнено, що конкурс на посаду припинено з 20.10.2016. Як повідомлено представником відповідача вказана вакансія знята з розгляду без будь-яких наслідків для ОСОБА_1 .
Як встановлено, відповідачем під час проведення прийому опрацьовано вакансію юриста в "Держ. гімназії-інтернат Кадетський корпус".
Відповідно до п. 1.4 розділу "Рекомендацій щодо обслуговування населення та роботодавців фахівцями служби зайнятості", затвердженого директором Державного центру зайнятості від 18.08.2014 року, провідний фахівець узгоджує з представником роботодавця можливість співбесіди з клієнтом. У разі згоди представника роботодавця на співбесіду з претендентом на вакансію, заповнює та видає направлення на працевлаштування за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 року за № 270.
Під час здійснення телефонного дзвінка з метою встановлення актуальності вакансії з`ясовано, що це робота на 0,5 ставки та заробітна плата складає 800 грн. Після повідомлення вказаної інформації позивачу, останній відмовився від вакансії.
З пояснень представника відповідача встановлено, що на виконання покладеного на відповідача обов`язку ОСОБА_1 було запропоновано участь у громадських роботах у ХЦРМІ "Право вибору", однак останній від такої участі відмовився.
Вказані дії фахівця з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості зафіксовані у додатку №1 до персональної картки позивача.
Також в графі "Результат наданої послуги (назва) та запропоновані заходи" зазначено "Підходяща робота відсутня".
При цьому ОСОБА_1 від проставлення особистого підпису в додатку №1 до персональної картки відмовився.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу. Просить скасувати вказані судові рішення, позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідач надав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, просить залишити скаргу без задоволення у зв`язку з її необґрунтованістю.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення без задоволення скарги.
положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний -особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про зайнятість населення", кожен має право на професійну орієнтацію, яке забезпечується шляхом надання комплексу профорієнтаційних послуг з вибору або зміни професії, виду діяльності та інших профорієнтаційних послуг.
Згідно зі ст. 32 цього Закону, професійна орієнтація населення - комплекс взаємопов`язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності. Професійна орієнтація населення здійснюється навчальними закладами, закладами охорони здоров`я, реабілітаційними установами, медико-соціальними експертними комісіями, територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, центрами професійної орієнтації населення, молодіжними центрами праці, військкоматами, установами виконання покарань, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, що надають послуги з професійної орієнтації.
Статтею 33 Закону України ʼʼПро зайнятість населення" визначено, що професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснюється шляхом: 1) професійного інформування, що полягає у наданні відомостей про трудову діяльність та її роль у професійному самовизначенні особи, інформації про стан ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професіями, можливості професійно-кваліфікаційного і кар`єрного зростання, що сприятиме формуванню професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо обрання або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи; 2) професійного консультування, спрямованого на оптимізацію професійного самовизначення особи на основі виявлення її індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров`я та з урахуванням потреби ринку праці;3) проведення професійного відбору, що полягає у встановленні відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад. Порядок надання послуг з професійної орієнтації осіб затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціальної політики.
Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").
Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення", зареєстровані безробітні зобов`язані: самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов`язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.