ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 804/9139/16
адміністративне провадження № К/9901/41136/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №804/9139/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Втормет" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 (суддя Олійник В.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 (головуючий суддя Олефіренко Н.А., судді: Шальєва В.А. Білак С.В.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Втормет" (далі також ТОВ "ДП Втормет", позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі також ГУ ДФС, відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень- рішень від 10.10.2016 №0007161406 та від 23.12.2016 №0009032200.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не погоджується з висновками акта перевірки та податковими повідомленнями - рішеннями, у зв`язку з тим, що в акті не зазначено жодних порушень вимог чинного законодавства, а лише зазначені припущення про неможливість реального здійснення господарських операцій контрагентами, що є порушенням норм Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727. Також позивач стверджує, що між ТОВ "ДП Втормет" та його контрагентами укладалися договори на надання послуг з організації доставки вантажів автомобілями третьої особи - перевізника, а також договори поставки відходів чорних металів. Факт реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами підтверджується наданими первинними бухгалтерськими документами. Отримані послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності за основним видом своєї діяльності.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій ГУ ДФС звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 у справі №804/9139/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/9139/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 15.12.2020.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Як вважає відповідач, додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на наявну податкову інформацію стосовно контрагента позивача ТОВ "Саксон-Транс", ТОВ "Юкопом".
Натомість, позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання договорів, укладених між позивачем та контрагентами, яке підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами. Позивач вказує, що в цілому, в обґрунтування своєї позиції податковий орган бере за основу податкову інформацію щодо діяльності контрагентів. Відтак, позивач наполягає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.
Переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 10.08.2016 по 23.08.2016 була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ДП Втормет" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016.
За результатами перевірки складено акт від 07.09.2016 №488/04-36-14-03/31177431, яким встановлено порушення позивачем:
пунктів 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, статтей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XІV;
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на суму 368 431 грн.;
абзацу "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 132 646грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.10.2016 №0007161406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 368 431,00грн. та №0007171406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 198969,00грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням про результати розгляду скарги від 14.12.2016 вих.№27044/6/99-99-11-01-01-25 частково задоволено скаргу платника та частково скасовано податкове повідомлення - рішення №0007161406.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на те, що сторонами при укладенні спірних договорів не зазначено підставу та обґрунтування необхідності їх підписання, а також нечітко сформульовано предмет договорів, зокрема не визначено перелік дій та конкретний порядок їх виконання. Також, орган державної фіскальної служби звертав увагу на недоліки долучених платником до матеріалів справи на підтвердження фактичного виконання спірних господарських операцій первинних документів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обґрунтовано, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонам, факт реальності здійснення господарських операцій за договорами підтверджується наданими первинними бухгалтерськими документами, які містять необхідні обов`язкові реквізити передбачені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.