ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2020 року
м. Київ
справа №320/1735/19
адміністративне провадження №К/9901/19042/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції № 320/1735/19
за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Львівського апеляційного адміністративного суду
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року, постановлене суддею Харченко С.В.
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Чаку Є.В., суддів Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівського апеляційного адміністративного суду (далі - відповідача, ЛААС), у якому просила:
1.1. визнати протиправними та скасувати наказ ЛААС від 02 листопада 2018 року № 702-к/тв "Про внесення змін до пункту 1 наказу від 16 березня 2017 року № 73-к/тв "Про відрахування із штату суду судді ОСОБА_1 ", наказ від 23 січня 2019 року № 6-к/тв "Про зміну підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду", наказ від 29 січня 2019 року № 8-к/тв "Про скасування наказу голови ліквідаційної комісії Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року № 702-к/тв";
1.2. зобов`язати відповідача протягом 10 робочих днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили видати наказ про її звільнення на підставі рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 18 жовтня 2018 року № 3155/0/15-18 із внесенням до її трудової книжки відповідних змін.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оформлення її звільнення з посади судді ЛААС здійснено відповідачем з порушенням статей 112 та 113 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, у зв`язку з чим оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Постановою Верховної Ради України від 07 червня 2012 року № 4921-VI "Про обрання суддів", зокрема ОСОБА_1 обрано на посаду судді ЛААС.
4. Наказом ЛААС від 10 липня 2012 року № 155-к ОСОБА_1 зараховано до штату ЛААС.
5. 23 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ, правонаступник - ВРП) із заявою про звільнення її з посади судді ЛААС у зв`язку із неспроможністю здійснювати повноваження за станом здоров`я.
6. 15 грудня 2016 року позивачем повторно подано до ВРЮ заяву аналогічного змісту.
7. Оскільки станом на 15 березня 2017 року (дата досягнення позивачкою 65-річного віку) ВРЮ не було розглянуто заяву позивачки, головою ЛААС видано наказ від 16 березня 2017 року № 73-к/тв "Про відрахування із штату суду судді ОСОБА_1 з 16 березня 2017 року на підставі статей 120, 125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
8. В подальшому, 25 квітня 2017 року ухвалою ВРП № 963/0/15-17 заяву позивачки про звільнення з посади за станом здоров`я залишено без розгляду, виходячи з того, що повноваження судді ОСОБА_1 припинені на підставі наказу голови ЛААС від 16 березня 2017 року № 73-к/тв "Про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_1 ".
9. ОСОБА_1 було оскаржено до суду таку бездіяльність та рішення ВРП від 25 квітня 2017 року № 963/0/15-17.
10. Рішенням Верховного Суду від 13 березня 2018 року в адміністративній справі № 800/132/17, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 червня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність ВРП, що виявилась у невчиненні дій щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 23 вересня 2016 року про звільнення з посади судді ЛААС у зв`язку з неможливістю виконувати повноваження за станом здоров`я; визнано протиправною та скасовано ухвалу ВРЮ від 25 квітня 2017 року № 963/0/15-17 "Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді ЛААС у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я"; зобов`язано ВРП розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 вересня 2016 року про звільнення з посади судді ЛААС у зв`язку з неможливістю виконувати повноваження за станом здоров`я.
11. 18 жовтня 2018 року на виконання рішення суду у справі № 800/132/17 ВРП було прийнято рішення № 3155/0/15-18, яким ОСОБА_1 звільнено з посади судді ЛААС у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я.
12. 02 листопада 2018 року на підставі рішення ВРП відповідачем прийнято наказ 702-к/тв, яким внесено зміни до пункту 1 наказу від 16 березня 2017 року № 73-к/тв та викладено його у новій редакції, а саме: звільнити ОСОБА_1 з посади судді ЛААС у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я.
13. 23 січня 2019 року відповідачем було прийнято наказ № 6-к/тв, у пункті 1 якого зазначено: ОСОБА_1 вважається такою, що звільнена з посади судді ЛААС у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я з 16 березня 2017 року. Пунктом 2 доручено члену ліквідаційної комісії ЛААС Тарнавській Н.Г. внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про підставу її звільнення з посади судді, визначену в рішенні ВРП від 18 жовтня 2018 року № 3155/0/15-18.
14. 29 січня 2019 року ЛААС прийнято наказ № 8-к/тв., яким скасовано наказ ЛААС від 02 листопада 2018 року № 702-к/тв та доручено члену ліквідаційної комісії ЛААС Тарнавській Н.Г. внести до трудової книжки позивача відповідні зміни.
15. Вважаючи дії відповідача з оформлення звільнення ОСОБА_1 з посади судді ЛААС таким, що здійснено з порушенням статей 112 та 113 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, а оскаржувані накази протиправними та такими до підлягають скасуванню, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
16. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
16.1. визнано протиправним та скасовано наказ ЛААС від 23 січня 2019 року № 6-к/тв "Про зміну підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду";
16.2. зобов`язано ЛААС видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді ЛААС на підставі рішення ВРП від 18 жовтня 2018 року № 3155/0/15 із внесенням до трудової книжки відповідних змін;
16.3. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
17. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що чинне законодавство розділяє поняття звільнення судді з посади та припинення його повноважень, а також передбачає їх різне оформлення. Суддя вважається звільненим виключно з дня прийняття ВРП рішення про його звільнення та з підстав, зазначених у ньому. Натомість відповідачем прийнято наказ від 23 січня 2019 року № 6-к/тв, відповідно до якого позивач вважається звільненою з посади судді ЛААС більш ранньою датою, ніж рішення ВРП. Суди також виходили з того, що назва цього наказу не відповідає його змісту, оскільки ним в попередній наказ внесено зміни лише щодо дати звільнення позивача з посади судді, а не здійснено зміну підстав її звільнення.
17.1. Суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в цій частині додатково послався на норми частини першої статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", із змісту яких дійшов висновку, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2 (досягнення суддею шістдесяти п`яти років), 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП. Тож приймаючи до уваги, що рішення ВРП щодо звільнення позивачки з посади судді ЛААС у зв`язку з досягненням нею 65 років у матеріалах справи відсутнє, то колегія суддів вважала доводи апелянта в цій частині апеляційної скарги необґрунтованими.
17.2. З метою відновлення прав та інтересів позивача, суди попередніх інстанцій вважали за необхідне зобов`язати відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді ЛААС на підставі рішення ВРП від 18.10.2018 № 3155/0/15 із внесенням до трудової книжки відповідних змін. При цьому суди попередніх інстанцій не бачили правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача вчинити наведені вище дії протягом 10 робочих днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили, оскільки нормами чинного законодавства, зокрема пунктом 2.4 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, передбачені інші строки для прийняття головою суду наказу про звільнення судді з посади із внесенням до трудової книжки відповідних записів.
18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів відповідача від 02.11.2018 № 702-к/тв та 29.01.2019 № 8-к/тв, суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із такого. На виконання рішення ВРП від 18.10.2018 № 3155/0/15-18 відповідачем прийнято наказ від 02.11.2018 № 702-к/тв, який у подальшому скасовано наказом від 29.01.2019 № 8-к/тв з огляду на його невідповідність вимогам Закону № 1402-VIII. Відтак наказ від 02.11.2018 № 702-к/тв є таким, що скасований, а отже не утворює для позивача жодних юридичних наслідків, а наказ від 29.01.2019 № 8-к/тв - не впливає на права та обов`язки позивача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
19. 03 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівського апеляційного адміністративного суду, у якій скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
20. У касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Також посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
20.1. Скаржник указує, що в оскаржуваних судових рішеннях суду відсутнє будь-яке обґрунтування щодо протиправності винесеного відповідачем наказу від 23.01.2019 №6-к/тв чи порушення цим наказом прав, свобод або законних інтересів ОСОБА_1 та необхідності їх захисту.
20.2. Скаржник пояснює, що 23.09.2016 (15.12.2016 повторно) ОСОБА_1 звернулася до ВРЮ із заявою про звільнення її з посади судді ЛААС у зв`язку з неспроможністю здійснювати повноваження за станом здоров`я. У свою чергу 27.09.2016 за вих. № 02-2386/16 головою ЛААС на адресу ВРЮ було направлено матеріали судді ОСОБА_1 про звільнення її з посади судді у зв`язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров`я, у тому числі й подання голови суду. 28.02.2017 за вих. № К-452/17 голова ЛААС звернувся до голови ВРП з листом, в якому, з урахуванням того, що судді ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнюється 65 років, просив пришвидшити вирішення питання про її звільнення з посади судді у зв`язку із неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров`я. Оскільки станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу ЛААС не надійшла інформація про результати розгляду ВРП звернень ОСОБА_1 та ЛААС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров`я, наказом голови ЛААС від 16.03.2017 № 73-к/тв "Про відрахування із штату суду судді ОСОБА_1 " суддю ОСОБА_1 відповідно до статей 120, 125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відраховано із штату ЛААС суду з 16 березня 2017 року у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років.
20.3. Відповідач не може погодитися з позицією позивачки, що наказ голови ЛААС від 16.03.2017 № 73-к/тв "Про відрахування із штату суду судді ОСОБА_1 " втратив свою дію у часі в зв`язку прийняттям рішення ВРП, оскільки лише наказ про відрахування із штату суду припиняє трудові відносини судді із відповідним судом.
20.4. Скаржник указує, що у травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання відсутності повноважень голови ЛААС на відрахування судді ОСОБА_1 із штату суду, визнання протиправним та скасування наказу голови ЛААС від 16.03.2017 № 73-к/тв "Про відрахування із штату суду судді ОСОБА_1 ". Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у адміністративній справі № 813/1896/17 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ЛААС про визнання відсутності повноважень, визнання протиправним і скасування наказу - відмовлено повністю. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень (номер рішення 77152208) рішення суду набрало законної сили 16.11.2018.
20.5. ВРП на виконання рішень Верховного Суду лише 18.10.2018 розглянула заяву ОСОБА_1 від 23.09.2016 про звільнення з посади судді ЛААС у зв`язку з неможливістю виконувати повноваження за станом здоров`я та прийняла рішення від 18.10.2018 N 3155/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я".
20.6. На думку скаржника, звільнення ОСОБА_1 з посади судді рішенням ВРП від 18.10.2018 № 3155/0/15-18 у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я підтверджує її право на отримання відповідного соціального та пенсійного забезпечення станом на час виключення зі штату ЛААС, що і було зазначено з посиланням на статтю 113 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в наказі голови ліквідаційної комісії суду від 23.01.2019 № 6-к/тв "Про зміну підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду". На думку відповідача, оскільки рішення ВРП постановлено після максимально можливої дати перебування позивачки у визначеному законодавством статусі судді, дата фактичного звільнення позивачки ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я повинна відповідати даті відрахування судді із штату суду, у ситуації позивачки не пізніше 16.03.2017. Тому висновки судів попередніх інстанцій, що саме з 18.10.2018 згідно вимог законодавства позивачка вважається звільненою з посади судді у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я призводять до порушення норм матеріального права, оскільки фактично продовжують статус судді для позивачки до 66,5 років.
20.7. Крім цього, відповідачем згідно передбачених законодавством повноважень суду та його голови може бути винесено лише наказ про відрахування судді із штату суду, в тому числі на підставі рішення ВРП, а не наказ про звільнення судді з посади та внесення відповідного запису в трудову книжку, в зв`язку з чим відповідачем і було скасовано наказ від 02.11.2018 № 702-к/тв "Про внесення змін до пункту 1 наказу № 73-к/тв від 16.03.2017 "Про відрахування із штату суду судді ОСОБА_1 ", як такий, що не відповідає вимогам Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, у разі залишення без змін судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, позивачці ОСОБА_1 буде фактично підтверджено її статус судді за межами 65-річного віку, в тому числі станом на жовтень 2018 року, що суперечить Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а відповідач не зможе фактично виконати рішення суду щодо видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади судді ЛААС на підставі рішення ВРП від 18.10.2018 № 3155/0/15 із внесенням до трудової книжки відповідних змін, оскільки відповідно до Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд такими повноваженнями не наділений, а лише виносить наказ про відрахування судді із штату суду, в тому числі на підставі рішення ВРП.
20.8. Скаржник акцентує увагу суду касаційної інстанції, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми частини першої статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", у результаті чого суд дійшов помилкового висновку, що питання про звільнення судді з підстави досягнення шістдесяти п`яти років повинно розглядатись на засіданні ВРП. Скаржник наголошує, що як Конституцією України, так і Законом України "Про судоустрій і статус суддів", розмежовано підстави для звільнення судді і випадки коли повноваження судді припиняються. Досягнення суддею шістдесяти п`яти років є підставою для припинення повноважень судді, яке відбувається відповідно до глави 2 "Припинення повноважень судді" розділу VII "Звільнення судді з посади та припинення його повноважень" Закону України "Про судоустрій і статус суддів". ВРП не приймає рішення про звільнення судді у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років, оскільки настання такого факту не належить до підстав для звільнення і не врегульовано статтею 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".
20.9. Крім того, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги в частині порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, скаржник зауважує, що Київським окружним адміністративним судом розглянуто 06.12.2019 справу № 320/1735/19 за відсутності представника відповідача та без повідомлення належним чином про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 317 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, при цьому посилання в оскаржуваному судовому рішенні першої інстанції на наявність клопотання представника відповідача про розгляд справи у його відсутності не відповідає дійсності, оскільки таке клопотання відповідачем до суду першої інстанції не подавалося та в матеріалах справи відсутнє. У постанові суду апеляційної інстанції відсутнє будь-яке обґрунтування, яке спростовує доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
21. 03 серпня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
23. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11 листопада 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
24. 28 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 на касаційну скаргу ЛААС, де остання просила оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
24.1. Стосовно доводів касаційної скарги відносно того, що факт розгляду апеляційним судом справи за відсутності відповідача залишився поза увагою апеляційного суду, що є самодостатньою підставою для скасування постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції, позивачка заперечувала та просила врахувати, що, по-перше, відповідач подав до суду першої інстанції заяву про розгляд справи за його відсутності, а, по-друге, відповідач в процесі розгляду справи апеляційним судом не вказав на жодні нові докази чи обставини, не подав жодних нових пояснень, які б могли бути враховані судом першої інстанції за умови його участі в провадженні.
24.2. Стосовно доводів відповідача про відсутність у голови суду повноважень на видання наказу про звільнення судді не відповідають дійсності та нормам закону позивачка висловлювала свою незгоду із посиланням на норми пункту 4 частини першої статті 29 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за змістом яких голова апеляційного суду видає накази на підставі акту про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень.
24.3. Щодо ключового питання у даній справі, який породжує незгоду відповідача із оскарженими рішеннями судів та створює в очах касатора непереборну перепону для виконання рішення судів та рішення ВРП, а саме той факт, що звільнення позивачки фактично відбудеться вже після досягнення нею 65-річного віку, остання зауважує, що за загальним правилом доводи відповідача про те, що звільнення судді повинно відбуватися до моменту досягнення граничного віку перебування на посаді гіпотетично можуть бути вірними, але наголошує, що це лише гіпотетично і за умови виконання органами державної влади своїх завдань та повноважень належним чином.
24.4. Та обставина, що позивачка не була звільнена до досягнення нею 65-річного віку, хоча сама бажала та вчинила усі необхідні дії для того, щоб її звільнення відбулося до моменту досягнення нею граничного віку перебування на посаді судді, а повинна бути звільнена після цього має конкретну підставу, а саме протиправну бездіяльність ВРП, яка полягала у невчиненні дії щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.09.2016 про звільнення з посади судді ЛААС у зв`язку з неможливість виконувати повноваження за станом здоров`я, що встановлено рішеннями Верховного Суду.
24.5. Отже, на думку позивачки, припинення повноважень судді настало до її звільнення з підстав незаконної бездіяльності відповідного державного органу, а її звільнення після цього моменту є не порушенням закону, а навпаки, відновленням порушеного права особи, що завдано порушенням закону, яке мало місце, ще до припинення повноважень. При цьому наголошує, що датою звільнення судді може бути виключно дата, яка відповідає даті прийнятого ВРП рішення про звільнення судді. В даному конкретному випадку факт досягнення суддею 65-річного віку до моменту звільнення, на переконання позивачки, не має жодного юридичного значення при звільненні, адже такий стан речей мав місце не в силу вини позивачки, а в силу порушення її права на вчасний розгляд заяви про звільнення.
24.6. Позивачка вважає, що скаржник необґрунтовано трактує звільнення судді у віці після 65-ти років як підтвердження її перебування в статусі судді після 65-ти років, та акцентує увагу, що у даній справі не йдеться про жодні правовідносини, що стосуються перебування чи не перебування ОСОБА_1 в статусі судді. Предметом даної справи не є жодні правовідносини в частині "статусу судді" чи повноважень судді після досягнення нею 65-річного віку. Такі доводи скаржника є його суб`єктивним необґрунтованими побоювання. Предмет даної справи є похідним від справи встановлення факту бездіяльності ВРП в частині звільнення судді та зобов`язання до вчинення ВРП дій (яка завершена). Тому прийняття наказу про звільнення є виключно актом реалізації вже доведеного в судовому порядку права ОСОБА_1 саме на звільнення, та не має жодного іншого значення (в т.ч. у частині статусу судді).