ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16 грудня 2020 року
справа № 806/1146/16
адміністративне провадження № К/9901/35272/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у складі суддів Шевчук С. М., Бучик А. Ю., Майора Г. І.
у справі № 806/1146/16
за позовом Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Житомирі
до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області
про визнання незаконним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
У червні 2016 року Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Житомирі (далі - платник єдиного внеску, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання незаконним та скасування рішення податкового органу від 23 травня 2015 року № 0004801303, яким за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано фінансові санкції в сумі 29095,60 грн та нараховано пеню в сумі 17425,26 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в структурі Відділу в 2015-2016 роках працювали особи, які мали спеціальні звання (військовослужбовці) та наймані працівники, які працювали за цивільно-правовими договорами. У вересні 2015 року були змінені номери бюджетних рахунків, відкриті в Головному управлінні ДКС України в Житомирській області для зарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме: номер рахунку для перерахування внесків, нарахованих на суми грошового забезпечення військовослужбовців, був змінений з 15 вересня 2015 року на номер рахунку НОМЕР_1, а номер рахунку для зарахування єдиних внесків, нарахованих позивачем на суми винагороди працівникам за цивільно-правовими договорами, починаючи з 15 вересня 2015 року на номер рахунку № НОМЕР_2 . У зв`язку зі змінами даних рахунків, бухгалтер Відділу з вересня 2015 року по лютий 2016 року, помилково перерахував єдиний внесок в загальній сумі 110201,12 грн, нараховані на суми грошового забезпечення військовослужбовців, на рахунок № НОМЕР_2 . Позивач вважає, що суми єдиного внеску, нараховані на суми грошового забезпечення військовослужбовців, в період з вересня 2015 року по лютий 2016 року, були нараховані вірно та сплачені до бюджету вчасно, відповідно у відповідача були відсутні підстави для нарахування фінансових санкцій та пені.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23 травня 2016 року № 0004801303.
Суд першої інстанції висновувався на правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, за якою здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений статтею 9 Закону, кваліфікується як дія, хоча й помилкова. Дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Так суд першої інстанції встановив, що позивач вчинив дії, спрямовані на перерахування єдиного внеску за вересень 2015 року - лютий 2016 року до бюджету, а тому оскаржуване рішення № 0004801303 від 23 травня 2015 року не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 23 травня 2016 року № 0004801303 у частині визначеного штрафу в розмірі 25587,10 грн та пені у розмірі 14 662, 98 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд апеляційної інстанції виходив із наявних у справі доказів, які свідчать що окрім зазначених судом першої інстанції обставин підставою для винесення оскаржуваного рішення про застосування до позивача фінансових санкцій було також сплата позивачем задекларованого єдиного внеску не у повному обсязі. Склад цього правопорушення доведений податковим органом, з огляду на що суд апеляційної інстанції визнав правомірним застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму 3508,50 грн та пені на суму 2 762,28 грн.
17 лютого 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга податкового органу, в якій відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, цитує положення норм Закону № 2464-VІ та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 9 вересня 2013 року № 455, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року в частині задоволення адміністративного позову та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
27 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справу №806/1146/16 витребувано з суду першої інстанції.
18 травня 2017 року справа надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
З Вищого адміністративного суду України на підставі підпункту 5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №806/1146/16.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 6 березня 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: ОСОБА_1 (суддя-доповідач), Бившева Л. І., Хохуляк В. В.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2020 року у справі визначено новий склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Ханова Р. Ф. (суддя-доповідач), Гончарова І. А., Олендер І. Я.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналогічні вимоги утримують положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
23 травня 2016 року податковим органом на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08 липня 2010 року прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0004801303 про застосування до позивача штрафу у розмірі 29095,60 грн та нарахування пені в сумі 17425,26 грн.
Відповідно до розрахунку до оскаржуваного рішення застосований до позивача штраф та пеня визначені за порушення строків сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2015 року та січень, лютий, березень 2016 року.