ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
16 грудня 2020 року
справа №824/647/19-а
адміністративне провадження №К/9901/31359/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Олендера І. Я., Юрченко В. П.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області
на додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у складі судді Левицького В. К.
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у складі суддів Сапальової Т. В., Мацького Є. М., Смілянця Е. С.
у справі № 824/647/19-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброцем"
до Головного управління ДПС у Чернівецькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
1. У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброцем" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2019 року № 0003031401, яким визначено Товариству грошові зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 235447,50 грн, в тому числі 188358,00 грн за податковим зобов`язанням та 47 089,50 грн штрафних (фінансових) санкцій; податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2019 року № 0003041401, яким Товариству визначено грошові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 261607,50 грн, у тому числі 209286,00 грн за податковими зобов`язаннями та 52321,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, податкової вимоги від 30 травня 2019 року № 53708-56 про сплату Товариством податкового боргу у загальній сумі 571132,85 грн.
2. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року, залишеним без змін постановою сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, позов задоволено частково.
3. Представник позивача подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №824/647/19-а, в обґрунтування якої зазначив, що під час ухвалення судового рішення по справі не було враховано понесені судові витрати на проведення судової експертизи у сумі 15000,00 грн. Враховуючи те, що адміністративний позов задоволено частково, позивач просив суд ухвалити додаткове рішення щодо стягнення судових витрат (витрат на проведення експертизи) в сумі 15000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.
4. Відповідач подав до суду заперечення на заяву Товариства, в яких просив відмовити позивачу в ухваленні додаткового судового рішення про стягнення витрат на проведення експертизи, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність понесених витрат.
ІІ. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. 27 січня 2020 року Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, яким стягнуто з Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь Товариства судові витрати пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 6960,00 грн.
6. Ухвалюючи додаткове рішення та постанову за наслідками його перегляду, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що витрати Товариства на проведення експертизи виникли у зв`язку зі збиранням доказів та підготовкою позову у даній справі, тому ці судові витрати пов`язані з розглядом справи та підлягають розподілу в порядку, передбаченому КАС України. Факт замовлення експертизи до моменту звернення з позовом не впливає на пов`язаність вказаних вище судових витрат з розглядом справи і не може бути підставою для відмови в їх відшкодуванні.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись з цими судовими рішеннями податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 824/647/19-а та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви про відшкодування витрат відмовити.
8. В касаційній скарзі відповідач зазначає, що витрати на експерта залученого Товариством до подання позову та відкриття провадження у справі 824/647/19-а не можуть бути судовими витратами у зв`язку із тим, що експерт не залучений учасником справи, на момент проведення експертизи судочинство у справі не здійснювалось. Відносини між позивачем та експертом виникли поза судовим процесом. Отже вказані витрати не можуть вважатися таким, що були пов`язані з розглядом справи № 824/647/19-а. За висновком відповідача, підписання договору щодо проведення експертизи та сплата за ці послуги є внутрішнім питанням юридичної особи Товариства і Кодексом адміністративного судочинства України їх розподіл регулюватися не може у зв`язку із тим, що Товариство укладаючи договір з експертом діяло не як учасник адміністративної справи, а як юридична особа на свій страх і ризик і зобов`язання перед експертом виникають саме у цієї юридичної особи, а не у державного органу, тим більше, що цей орган не є стороною цих відносин і не обізнаний з питань їх здійснення.
IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції
9. 25 листопада 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував з Чернівецького окружного адміністративного суду справу № 824/647/19-а.
10. 1 грудня 2020 року справа № 824/647/19-а надійшла до Верховного Суду.
11. Відзив на касаційну скаргу податкового органу позивач не надав, що не перешкоджає касаційному перегляду.
12. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність судами норм процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
14. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскаржуваних частинах відповідають.
15. Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України
V. Обґрунтування заяви про відшкодування витрат та докази на підтвердження їх понесення
16. Разом із позовом позивач подав до суду Висновок судово-економічної експертизи № 29 від 31 травня 2019 року судового експерта Перепелюк С. М. № 29, складений на його замовлення (т. 1 а. с. 170 - 184).
17. Вказаний висновок судового експерта зроблено на підставі договору укладеного між позивачем та судовим експертом Перепелюк С. М. про проведення судово-економічної експертизи від 20 травня 2019 року, відповідно до умов якого вартість проведення судово-економічної експертизи становить 15000,00 грн (т. 1 а. с. 185).
18. Товариством понесено витрати на проведення судової експертизи у сумі 15000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 234 від 29 травня 2019 року (т. 1 а. с. 187).
19. 31 травня 2019 року між сторонами договору складено акт здачі-приймання експертних робіт, згідно з яким судовий експерт Перепелюк С. М. передав, а Товариство прийняло Висновок судово-економічної експертизи від 31 травня 2019 року. Загальна вартість робіт склала 15000,00 грн (т.1 а. с. 186).
VІ. Джерела права
20. Частини перша та третя статті 132 Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (далі - КАС України)
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
на професійну правничу допомогу;
сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
21. Частини третя - восьма статті 137 КАС України. Витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз
Спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.
У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.