ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 808/1849/18
адміністративне провадження №К/9901/13285/20, №К/9901/14685/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Запорізькій області (правонаступник Головного управління ДФС у Запорізькій області)
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року (суддя-доповідач: Баранник Н.П., судді: Малиш Н.І., Щербак А.А.)
у справі позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області)
про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати:
податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі також - Відповідач, правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області) від 28 березня 2018 року №0012871305 про сплату податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 915439,64 грн;
податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 28 березня 2018 року №0012891305 про сплату військового збору в сумі 76228,88 грн;
вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №0012911305 від 28 березня 2018 року на суму 273877,14 грн;
рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0012921306 про нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 327051,34 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправними та частково скасовані податкові повідомлення-рішення: №0012871305 від 28 березня 2018 року про сплату податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 881384,67 грн та №0012891305 від 28 березня 2018 року про сплату військового збору в сумі 73127,25 грн; визнано протиправною та скасовано частково вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28 березня 2018 року № Ф-0012911305 на суму 226767,36 грн та рішення №0012921306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28 березня 2018 року в сумі 41668,37 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
22 січня 2020 року за заявою Позивача Запорізький окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення у справі №808/1849/18, яким присудив за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 30604,20 грн, витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи та участі судового експерта в судовому засіданні у сумі 23185,00 грн та витрати, пов`язані з технічним копіюванням документів, наданих до суду в сумі 852,28 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року, додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року скасовано та прийнято нове, яким заяву про розподіл судових витрат у справі задоволено частково: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн, в решті вимог заяви про розподіл судових витрат відмовлено.
2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНОЇ ПОСТАНОВИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення заяви Позивача про розподіл судових витрат суд апеляційної інстанції виходив з обсягу наданих послуг адвокатом. Беручи до уваги акт приймання-передачі наданих правничих послуг та детальний опис робіт (наданих послуг) адвоката суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що затрата адвокатом 22 годин лише на підготовку до ведення справи в суді жодним чином не є обґрунтованим та є неспівмірним зі складністю даної справи. Вказане слугувало підставою для присудження на користь Позивача витрат на правничу допомогу у сумі 15000 грн як затрат, понесених на оплату участі адвоката у 15 судових засіданнях з розрахунку 1000 грн/засідання.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви Позивача в частині відшкодування витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності доказів оплати послуг з підготовки експертного висновку та участі залученого Позивачем експерта в судовому засіданні, позаяк за відсутності квитанцій, платіжних доручень чи інших платіжних документів сам по собі договір про надання послуг та акт виконаних робіт не свідчать про оплату Позивачем послуг експерта. Суд також вказав необґрунтованість Позивачем необхідності замовлення експертного висновку, оскільки питання, поставлені перед експертом, перебувають у правовій, юридичній площині, відповідь на які дав суд у своєму рішенні не посилаючись на покази експерта і висновок економічної експертизи.
Відмовляючи у відшкодуванні Позивачу витрат на технічне копіювання документів суд апеляційної інстанції зазначив про недостатність належних доказів щодо виконання відповідних робіт у межах даної справи.
3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ВІДЗИВІВ
У касаційній скарзі Позивач вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткової постанови щодо розподілу судових витрат у справі. Просить Суд скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року по справі №808/1849/18 та залишити в силі додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року.
У відзиві посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги Позивача Відповідач просить Суд відмовити у її задоволенні у повному обсязі.
У касаційній скарзі Відповідач просить Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених вимог заяви про розподіл судових витрат та ухвалити рішення про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат в повному обсязі.
Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу Відповідача не скористався.
4. ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАЯВИ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ВИТРАТ НА ПРОФЕСІЙНУ ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ ТА ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЇХ ПОНЕСЕННЯ.
8 січня 2020 року від представника Позивача до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення та вирішення питання про розподіл витрат, понесених Позивачем під час розгляду справи. У поданій заяві представник Позивача просив суд стягнути на користь Позивача з Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань: понесені Позивачем витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги у сумі 33000,00 грн; витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи та участі судового експерта в судовому засіданні у сумі 27300,00 грн; витрати, пов`язані з технічним копіюванням документів наданих до суду 919,00 грн, загалом судових витрат в розмірі 61219,00 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 92,74%, а саме в розмірі 56774,50 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції Позивачем було подано, зокрема: договір про надання правової допомоги від 11 квітня 2018 року із додатком 1 до нього, договір про внесення змін та доповнень до договору №1 від 18 травня 2018 року, доручення на ведення справи від 11 квітня 2018 року, детальний опис робіт (наданих послуг) адвокатом від 3 січня 2020 року, рахунки-фактури, платіжні доручення та меморіальні ордери, акт приймання-здачі послуг від 26 грудня 2019 року №1/11.4.2018.
На підтвердження витрат пов`язаних з проведенням судової економічної експертизи та участі судового експерта в судовому засіданні до заяви додані: замовлення на проведення експертного дослідження від 17 травня 2018 року, договір №20 від 17 травня 2018 року на проведення судово-економічної експертизи, клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, акти прийому-здачі виконаних робіт від 24 грудня 2019 року на 2000 грн щодо участі експерта у судовому засіданні, від 25 вересня 2018 року на суму 25300 грн без ПДВ за судово-економічну експертизу згідно з договором №20 від 17 травня 2018 року та від 24 грудня 2019 року на суму 1500 грн за підготовку документів до судового процесу.
На підтвердження витрат, пов`язаних з технічним копіюванням документів наданих до суду, подана квитанція №0166489 від 20 березня 2019 року за поліграфічні послуги на суму 919 грн.
5. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційні скарзі на рішення суду апеляційної інстанції щодо ухваленого додаткового рішення суду першої інстанції Позивач зазначає, що поданими документами належним чином обґрунтовано та підтверджено суму понесених Позивачем витрат на оплату послуг з надання правничої допомоги Адвокатським об`єднанням "Юридична практика" згідно з тарифами виконавця.
Доводить, що наданий до суду першої інстанції детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) містить розрахунки витраченого часу адвокатів на підготовку до ведення справи із зазначенням процесуальних документів, складених під час судового розгляду (заяви, клопотання тощо), які входять у вартість підготовки до справи, з обґрунтуванням їх розміру.
Наполягає, що подані документи достатньою мірою обґрунтовують обсяг затраченого адвокатами часу у відповідності до виконаного об`єму робіт.
Акцентує на тому, що оскарженими рішеннями Відповідача здійснено податкові донарахування на суму понад мільйон гривень, а розгляд справи проведено у порядку загального провадження з огляду на її складність у 15-ти судових засіданнях.
Вказуючи на неспівмірність заявлених до відшкодування Позивачем витрат на правову допомогу суд апеляційної інстанції не обґрунтував такі висновки, що доводить, на думку Позивача, їх безпідставність.
Також вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції в частині витрат Позивача на проведення експертизи, оскільки питання, поставлені на вирішення експерта, не лежать у юридичній площині, а висновки експерта використано Позивачем на доведення власної позиції, що спростовує висновок суду апеляційної інстанції про недоцільність експертизи. Вказує на те, що понесені витрати на оплату висновку експерта та його участь у судовому засіданні є реальними та підтверджені актом приймання-здавання виконаних робіт із зазначенням загального обсягу робіт, їх вартості, у яких також міститься інформація про авансові платежі, які вже здійснено, та суми які підлягали оплаті.
Витрати ж на друк документів підтверджуються, на думку Позивача, численними матеріалами справи (5 томів), відтак безпосередньо пов`язані з розглядом справи. При цьому зауважує про оформлення розрахункового документа (квитанції) виконавцем послуг із зазначенням інформації на його розсуд.
У відзиві на касаційну скаргу Позивача Відповідач зазначає про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо неспівмірності заявлених до відшкодування судових витрат. Стверджуючи про типовість податкового спору між сторонами Відповідач наполягає на тому, що затрачений адвокатом час на підготовку справи у 22 години є невиправданим, а в основу розрахунку затрат на участь адвоката у судових засіданнях має бути покладено фактичну тривалість судового засідання відповідно до судового журналу.
Заперечуючи обґрунтованість витрат на економічну експертизу Відповідач звертає увагу на не подання Позивачем доказів оплати послуг експерта за підготовку висновку та за участь експерта у судовому засіданні (квитанції, платіжні доручення тощо).
Також зазначає, що зміст квитанції на підтвердження витрат на копіювання документів не дає можливості встановити їх походження та зв`язок зі справою, вид поліграфічних послуг та їх платника.
За відсутності інших доказів фактичного понесення таких витрат, заявлені вимоги до відшкодування вважає безпідставними.
У касаційній скарзі Відповідач стверджує про ухвалення оскарженого рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення заяви про розподіл судових витрат без урахування висновків Верховного Суду у постанові від 5 червня 2018 року у справі №904/8308/17, а також наводить доводи, аналогічні викладеним у відзиві на касаційну скаргу Позивача.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Частиною ж першою статті 138 КАС України передбачено встановлення судом розміру витрат, пов`язаних, зокрема, з підготовкою справи до розгляду, на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Так, за положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду зокрема, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).