ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 910/7764/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна",
відповідач-1 - Головне управління ДПС у м. Києві,
відповідач-2 - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна",
на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 16.06.2020
у складі колегії суддів: Бойко Р.В. (головуючий), суддя - Пукшин Л.Г., суддя - Бондарчук В.В.,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 28.07.2020
у складі колегії суддів: Буравльов А.Є., (головуючий), суддя -Андрієнко В.В., суддя - Пашкіна С.А.,
у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна"
до
1.Головного управління ДПС у м. Києві,
2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про стягнення 1 394 118,73 грн.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. 13.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (далі - ТОВ "Аскоп-Україна", позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач-1), Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач-2) про стягнення 1 203 196,15 матеріальної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю та 190 922, 58 грн. 3% річних.
2. На підставі положень статі 536, частини 2 статті 625 та статей 1212, 1214, 1173 Цивільного кодексу України позовні вимоги обґрунтовані тим, що державою Україна було прострочене виконання позадоговірного грошового зобов`язання з відшкодування ТОВ "Аскоп-Україна" з Державного бюджету України суми ПДВ в розмірі 1 412 951,00 грн.
3. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.07.2019 частково задоволено клопотання відповідача-1, залучено до участі у справі № 910/7764/19 Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, як орган уповноважений представляти інтереси відповідача.
4. 11.06.2020 від ТОВ "Аскоп-Україна" до місцевого господарського суду надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення 3% у розмірі 190 922, 58 грн.
Короткий зміст оскаржуваних рішень першої та апеляційної інстанції
5. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2020 у справі № 910/7764/19 прийнято відмову ТОВ "Аскоп-Україна" від позову в частині вимог про стягнення 3% річних у розмірі 190 922, 58 грн. у цій частині провадження закрито у зв`язку з відмовою від позову. Закрито провадження у справі в решті позовних вимог про стягнення 1 203 196, 15 грн. на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 у справі № 910/7764/19 апеляційну скаргу ТОВ "Аскоп-Україна" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.06.2020 залишено без змін.
7. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
7.1. Спір у даній справі стосується наявності правових підстав для стягнення з Державного бюджету України шкоди, завданої інфляційним знеціненням гривні, у розмірі 1 203 196,15 грн., внаслідок прострочення державою Україна виконання перед позивачем позадоговірного грошового зобов`язання з відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" з Державного бюджету України суми ПДВ в розмірі 1 412 951,00 грн.
7.2. Постановою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 у справі №826/3775/15 визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1 412 951,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна"; зобов`язано Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві про виплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 1 412 951,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" пеню за прострочення виплати бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 72 583,10 грн.
7.3. Вимога позивача в межах даної справи про стягнення 1 203 196,15 грн. обґрунтована тим, що внаслідок невиконання наведеної постанови та знецінення коштів, присудженні Вищим адміністративним судом України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" кошти у розмірі 1 412 951,00 грн. знецінились на 1 203 196,15 грн., що розцінюється позивачем як шкода, а тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
7.4. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 виклала правовий висновок, що спір щодо вимоги про стягнення з бюджету, зокрема, інфляційних втрат нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного кодексу України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі, оскільки при вирішенні спору про стягнення з бюджету інфляційних втрат перед судом обов`язково постане питання про наявність заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, суму такої заборгованості, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення, тобто питання, спір щодо яких підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
7.5. Заперечуючи проти застосування висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, позивач зазначав, що Велика Палата Верховного Суду зробила висновки щодо стягнення інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, в той час як в даній справі до стягнення заявлено шкоду на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України, а відтак на думку позивача, вимоги про стягнення шкоди в розмірі 1 203 196,15 грн. мають розглядатись в порядку господарського судочинства.
Відтак, у даному випадку зобов`язання зі стягнення інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та зобов`язання із стягнення шкоди на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України є різними за своєю суттю зобов`язаннями.
7.6. Судами попередніх інстанцій відхилено вказані доводи позивача, зазначено про те, що незалежно від правових підстав заявленої до стягнення суми коштів у розмірі 1 203 196, 15 грн. статті 625 ЦК України чи статті 1173 ЦК України, із правового обґрунтування даної вимоги вбачається, що остання не могла виникнути та існувати окремо від зобов`язання про виплату бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 1 412 951, 00 грн.
7.7. Заявлена вимога ТОВ "Аскоп-Україна" про стягнення шкоди є похідною від вимоги з відшкодування ПДВ, яка була задоволена в межах адміністративного судочинства - постановою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 у справі № 826/3775/15. В той час, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, похідні зобов`язання підлягають розгляду за правилами того ж судочинства, що і основне зобов`язання.
7.8. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимога ТОВ "Аскоп-Україна" про стягнення коштів у розмірі 1 203 196, 15 грн. які нараховуються на суму прострочення зобов`язання із виплати відшкодування суми ПДВ в розмірі 1 412 951,00 грн. є похідною вимогою та залежить від основного зобов`язання, а отже в даному випадку має розглядатися за правилами того ж судочинства, що і основна вимога - про сплату заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 ТОВ "Аскоп-Україна" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу № 910/7764/19 в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 203 196,15 грн. для продовження розгляду до Господарського суду м. Києва.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/7764/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В. суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2020 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. (головуючий), Огородніка К.М., Жукова С.В., відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Аскоп-Україна" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 у справі № 910/7764/19.
Згідно з частиною 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи з викладеного, розгляд касаційної скарги ТОВ "Аскоп-Україна" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 у справі № 910/7764/19 здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
10. ТОВ "Аскоп-Україна" 16.10.2020 здано до відділення зв`язку для направлення на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання про передачу справи № 910/7764/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
11. Інші учасники судової справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Аскоп-Україна" у строки визначені ухвалою Касаційного господарського суду від 25.09.2020 не скористались.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
12. Доводи позивача (ТОВ "Аскоп-Україна")
12.1. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник зазначає, що спір про відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю державного органу, так і спір про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на підставі статей 536, 625, 1212, 1214 ЦК України внаслідок безпідставно збереженого майна, є спором у сфері приватно-правових відносин.
12.2. В силу положень частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, спір у вказаній справі має розглядатися в порядку господарського судочинства.
12.3. Надавши правовий висновок у справі № 910/4590/19, яким керувались суди попередніх інстанцій, щодо визначення за адміністративним судочинством вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, заявлених саме відповідно до статті 625 ЦК України (а не відповідно до статті 1173 ЦК України) за критерієм основної вимоги, яка вже була вирішена адміністративним судом, Велика Палата Верховного Суду не відступила від свого попереднього правового висновку, викладеного в пункті 29 постанови Великої Палати Верховного Сулу від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15 ц, яким в тому числі керувався позивач при подачі позову до господарського суду.
12.4. За таких обставин скаржник вважає, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі № 910/7764/19 в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 203 196, 15 грн., залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції є незаконними і підлягають скасуванню, а справа у зазначеній частині - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
13.1. Відповідно до ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 15.01.2020 № 460-IX), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
13.3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
13.4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
14. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
14.1. Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
14.2. Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.
14.3. Відповідно до статей 124, 125 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
14.4. Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначається Законом України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з нормами частини 3 статті 22 якого місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
14.5. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
14.6. Відповідно до пункту 8 частини першої ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.