Постанова
Іменем України
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 331/609/17
провадження № 51-8037 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Матолич М.Р.,
виправданого ОСОБА_1,
захисників Пшець О.В.,
Мельникової Я.В. ( в режимі
відеоконференції),
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 (в режимі
відеоконференції),
представника потерпілих Зубкової Л.М. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадженнями судами першої та апеляційної інстанцій, а також представника потерпілих - адвоката Моніна І.В. на вирок Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 15 квітня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 січня 2020 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201608000000231, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Комишани Херсонської області, жителя АДРЕСА_1 ), в силу статті 89 КК України такий, що немає судимості,
який обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, ч.2 ст.194 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду Запорізької області від 15 квітня 2019 року ОСОБА_1 виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку із недоведеністю його вини у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, ч.2 ст.194 КК України.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 січня 2020 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, в період часу з 23:30 год. ІНФОРМАЦІЯ_2, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, через неприязні відносини, які склалися на ґрунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, під час спільного вживання спиртних напоїв, невстановленим предметом наніс множинні удари в область голови та шиї ОСОБА_6, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на вбивство ОСОБА_6, ОСОБА_1 наніс йому множинні удари ножем в область шиї, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого.
Після цього, ОСОБА_1, діючи без розриву в часі, перебуваючи у приміщенні цієї ж квартири, невстановленим предметом наніс множинні удари в область голови та тулубу ОСОБА_5, потім, наніс декілька ударів ножем в область шиї ОСОБА_5, спричинивши їй тяжке тілесне ушкодження, від якого настала смерть потерпілої.
Крім того, після вчинення вбивств, ОСОБА_7 підпалив занавіску, яку кинув на шафу, що знаходилася у спальній кімнаті зазначеної квартири, після чого відкрив конфорки газової плити та залишив місце злочину, тим самим вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця - умисного пошкодження чужого майна, а саме квартири, вартістю 378 866 гривень, у великих розмірах, шляхом підпалу, але злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки пожежа була своєчасно ліквідована працівниками відділення Державної пожежно-рятувальної частини. В результаті дії вогню пошкоджено майно ОСОБА_2 на загальну суму 30 356,65 грн.
Виправдовуючи ОСОБА_1, суди вказали на те, що обвинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду тому, що воно ґрунтується на недопустимих доказах та припущеннях. Поза розумним сумнівом не доведено, що кримінальні правопорушення, передбачені п.1 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, ч.2 ст.194 КК України, вчинені ОСОБА_1 .
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Наголошує, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку доказам та безпідставно визнав їх недопустимими.
В свою чергу, апеляційний суд безпідставно погодився із висновками місцевого суду щодо недопустимості доказів, повторно їх не дослідив, відповіді на доводи скарги сторони обвинувачення не надав, чим порушив вимоги ст. ст. 404,419 КПК України та принцип безпосередності дослідження доказів.
Крім того, вказує на невідповідність судових рішень ст.370 КПК України через їх незаконність та необґрунтованість.
Представник потерпілих - адвокат Монін І.В. порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
В обґрунтування своєї позиції стверджує, що місцевий суд всупереч ст.94 КПК України дав неправильну оцінку доказам.
Суд апеляційної інстанції, всупереч ст.404 КПК України, допущені судом першої інстанції порушення проігнорував.
На думку адвоката, рішення нижчих судів не відповідають вимогам ст.370 КПК України, оскільки є незаконними, необґрунтованими та невмотивованими, а ухвала апеляційного суду, крім того, не відповідає ст.419 КПК України, так як не містить відповідей на усі доводи апеляційних скарг.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення від виправданого ОСОБА_1 та його захисника Мельникової Я. В., у яких вони просять залишити скаргу сторони обвинувачення без задоволення, а судові рішення - без зміни. Виправданий ОСОБА_1 та його захисники Мельникова Я.В. і Пшець О.В. в судовому засіданні підтримали аналогічну позицію.
Прокурор вимоги касаційних скарг підтримала частково, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник - адвокат Зубкова Л.М. вимоги касаційних скарг підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При розгляді доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 419 КПК України чітко вимагає, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Твердження прокурора і представника потерпілих, що суд апеляційної інстанції не розглянув доводів апеляційних скарг та не дав відповідей на них в ухвалі, що свідчить про не дотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України, заслуговують на увагу.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд.
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, прокурор та представник потерпілих подавали апеляційні скарги, в яких стверджували про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також вказували на відсутність належної оцінки доказів відповідно до ст. 94 КПК України. В обґрунтування своїх доводів апелянти посилалися на конкретні порушення вимог процесуального закону, які були допущені місцевим судом під час оцінки доказів.
Однак, суд апеляційної інстанції поверхнево розглянув наведені у скаргах доводи, усунувся від їх перевірки, не спростував викладених тверджень та, залишаючи апеляційні скарги без задоволення, належним чином своїх висновків не мотивував, лише обмежився формальним посиланнями на те, що місцевий суд дав правильну оцінку доказам, які вважав такими, що не доводять винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів.
Суд нагадує, що ст. 91 КПК визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, до них відносяться:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Дана норма відповідає на питання - встановлення яких фактів і обставин є метою доказування. Правильне визначення цих обставин, їх всебічне, повне і об`єктивне дослідження дозволяють вирішити кримінальне провадження по суті.
При доказуванні, насамперед, повинні бути встановлені обставини, які відносяться до події злочину (п.1 ч. 1 ст. 91 КПК України) . А п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України вимагається встановлення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
За допомогою певного доказу встановлюється та чи інша обставина. Так, протокол огляду місця події має безпосереднє відношення саме до події злочину, за допомогою нього можна встановити час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Натомість, суд першої інстанції оцінив цей доказ виключно з позиції - чи встановлює він винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Усі решта доказів також судом оцінені саме з цієї позиції, що протирічить вимогам КПК України.
Крім того, заслуговує на увагу те, що згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.