Постанова
іменем України
8 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 311/1222/17
провадження № 51 - 3634 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Подоляка М.С.,
захисника Шавкуна М.Г.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Шавкуна М.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 2 червня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080190000503, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого там само на АДРЕСА_2, раніше судимого за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 2 роки;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Василівського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року й призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишено у вигляді застави.
Цим же вироком ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржені.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" матеріальну шкоду в розмірі 80 535,57 грн.
Прийнято рішення про долю речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими і засуджено за те, що вони 14 березня 2017 року біля 04:40, перебуваючи на бульварі Центральному у м. Василівка Запорізької області, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, таємно, з метою викрадення чужого майна, напроти домоволодіння НОМЕР_2, відкрили два металевих люки кабельних колодязів № 7-633 та № 7-634 і, перебуваючи у цих колодязях, шляхом розпилювання саморобною пилкою по металу, від`єднали 76 м кабелю загальною вартістю 15 424,05 грн. Після цього, використовуючи належний ОСОБА_1 автомобіль марки ВАЗ 21093 (д.н.з. НОМЕР_1 ), витягнули кабель із підземної кабельної каналізації, тим самим таємно його викрали, заподіявши Запорізькій філії ПАТ "Укртелеком" майнову шкоду у вказаному розмірі.
За тих же обставин ОСОБА_2 та ОСОБА_1 16 березня 2017 року біля 04:42, перебуваючи на вул. Єсеніна у м. Василівка, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, таємно викрали з колодязів кабельної каналізації № 7-629 та № 7-692 кабелі загальною вартістю 12 761,28 грн, заподіявши тій же юридичній особі майнову шкоду у вказаному розмірі.
Крім того, за аналогічних обставин ОСОБА_2 та ОСОБА_1 17 березня 2017 року біля 03:00, перебуваючи на бульварі Центральному в м. Василівка, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, навпроти домоволодінь № 25 і 33, таємно викрали з колодязів кабельної каналізації № 7-637 та № 7-638 кабель довжиною 120 м, вартістю 24 353,76 грн заподіявши тій же юридичній особі майнову шкоду у вказаному розмірі.
Вказаними злочинними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заподіяли майнову шкоду ПАТ "Укртелеком" у загальному розмірі 52 539,09 грн, а разом із витратами на виконання робіт по відновленню кабелів електрозв`язку заподіяні товариству збитки склали 80 535,57 грн.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 2 червня 2020 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Шавкун М.Г. через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування цих вимог стверджує, що вирок ґрунтується на недопустимих доказах. Зокрема, вважає, що слідчі дії - пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка проведено з порушеннями статей 228, 231, 105 КПК України. Також, на його думку, суд не повинен був ураховувати дані, що містяться у протоколах цієї слідчої дії, оскільки особу, яка брала участь у впізнанні, у подальшому не допитано безпосередньо судом. Зазначає, що всі слідчі дії проводила неуповноважена особа з огляду на відсутність у матеріалах справи доручення слідчого або прокурора на їх проведення оперативним підрозділам. Крім цього, вважає, що огляд належного ОСОБА_1 автомобіля та вилучення речових доказів проведено без дотримання вимог статей 223, 237, 233 та 234 КПК України. Стверджує, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання сторони захисту, зокрема, щодо витребування доказів, допит свідків і обвинувачених, а також виклику представника потерпілого та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду захисник Шавкун М.Г. просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор Подоляк М.С. просив залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу захисника - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки, з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Доводи захисника про неповноту судового розгляду, а також неузгодженість доказів, надання переваги одним доказам над іншими, що зводяться до невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, згідно зі ст. 438 КПК України не є предметом перевірки в касаційному порядку.
Разом із цим, при перегляді судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено. Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими місцевим судом доказами, оціненими відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття рішення.
Так, суд першої інстанції проаналізував показання представника потерпілого, свідків, які під час допиту надали показання щодо відомих їм обставин події, а також фактичні дані, що містяться у письмових доказах, зміст яких докладно відображено у вироку.
Докази, на яких ґрунтується обвинувачення, були отримані в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх отримання. Переконливих аргументів, чому саме досліджені докази є недостатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненому ним злочину, а також доводів, які би свідчили про істотне порушення судом приписів ст. 94 КПК України, у касаційній скарзі не наведено. Незгода сторони захисту з оцінкою наданих суду доказів не може свідчити про те, що їх було досліджено з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема, захисник Шавкун М.Г. у касаційній скарзі зазначає, що дані протоколу огляду місця події від 17 березня 2017 року, під час якого виявлено речові докази, є недопустимим доказом, оскільки фактично було проведено обшук належного ОСОБА_1 транспортного засобу без дотримання вимог статей 233, 234, 237 КПК України. Однак такі доводи захисника є неспроможними.
За приписами ст. 13 КПК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.