Постанова
іменем України
8 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 206/5249/19
провадження № 51-3134 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Ємця О. П., Кравченка С. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Матюшевої О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Новоженіна Є. В. на вирок Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 23 січня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 1 квітня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040000000875, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Поливанівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, зареєстрований на АДРЕСА_1, проживає на АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 23 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ТОВ "ВТО УКРЕКСП" на користь потерпілої ОСОБА_2 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 24 вересня 2018 року приблизно о 20:35, керуючи технічно справним вантажним автомобілем марки "SCANIA P230", державний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ТОВ "АЕЛІТА", здійснюючи рух по проїзній частині вул. Гаванської з боку вул. Томської у напрямку руху вул. 20 років Перемоги у м. Дніпро, в порушення вимог п. 1.3, п. 1.5, п. 2.3 (б), 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного руху та маючи об`єктивну можливість виявити пішохода, змінюючи напрямок руху ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_2, котра перетинала проїзну частину вул. Виробничої зліва направо відносно руху автомобіля, продовжив рух, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 1 квітня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Новоженін Є. В., посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 змінити, виключивши з них рішення про призначення додаткового покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, а також зменшивши розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з засудженого на користь потерпілої, до 15 000 грн. Вказує, що ОСОБА_1 є професійним водієм, а відтак застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік є несправедливим, оскільки позбавляє джерел для існування, утримання сім`ї та ускладнює можливість відшкодування потерпілій заподіяної шкоди. Крім того, розмір моральної шкоди у 100 000 грн., який згідно вироку підлягає стягненню з ОСОБА_1, на думку захисника, є необґрунтованим, не відповідає ступеню провини засудженого та характеру страждань потерпілої. Вказані обставини залишились без уваги суду апеляційної інстанції, який безпідставно залишив вирок місцевого суду у відповідній частині без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Міняєв А. О. вказав на законність і обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1 та просив залишити їх без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
В судовому засіданні прокурор Матюшева О. В. вказала на необґрунтованість доводів касаційної скарги захисника та заперечила проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК, а також вид та розмір призначеного засудженому основного покарання у касаційній скарзі захисника не оспорюються.
Разом із тим, доводи захисника щодо застосування до ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що призвело до суворості призначеного покарання, є необґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дотримався наведених вимог матеріального права.