Постанова
Іменем України
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 761/42068/16-ц
провадження № 61-5104св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Шаповаловим Андрієм Миколайовичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, поділ майна подружжя.
Позов обгрунтований тим, що з 07 червня 2003 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року. За час перебування у шлюбі вонипридбали кв. АДРЕСА_1 та гараж за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане майно придбане за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності, тому підлягає поділу в порядку, встановленому законодавством.
Позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просила поділити спільне сумісне майно подружжя шляхом визнання за кожною зі сторін права власності на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 та гараж за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року позов про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, поділ майна подружжяроз`єднано в самостійні провадження.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року, позов задоволено частково. Упорядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини гаража № НОМЕР_1 загальною площею 49,4 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 в ГАК "Сокіл-2"; 7/2500 частин квартири АДРЕСА_3 . У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вказаного гаража; 7/2500 частин зазначеної квартири. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до спільної сумісної власності подружжя належить гараж, який сторони придбали за спільні кошти, тому його поділ здійснено в рівних частинах. Щодо квартири, то вона придбана за особисті кошти відповідача, які він отримав від продажу майна, набутого ним до шлюбу та належного йому на праві особистої приватної власності. На придбання спірної квартири подружжя витратило 300,00 дол. США спільних коштів, тому пропорційно витраченим коштам на придбання квартири позивачу належить 7/2500 її частин, а відповідачу 2493/2500 частин квартири, з яких 2486/2500 частин - особиста приватна власність відповідача, а 7/2500 частини - 1/2 частинавід 14/2500 частин, що було спільною сумісною власністю подружжя на спірну квартиру.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року ОСОБА_1 через адвоката Шаповалова А. М. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині поділу квартири, рішення суду апеляційної інстанції скасувати повністю, передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди не встановили усі фактичні обставини справи та надані позивачем докази, зокрема, на підтвердження того, що вона також надала особисті кошти на придбання спірної квартири у розмірі 12 000,00 дол. США, з яких 7 000,00 дол. США позивач отримала в дар від бабусі після продажу нею земельної ділянки у 2005 році, та 5 000,00 дол. США, отриманих нею від продажу успадкованого будинку.
Суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання позивача про допит свідків.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів.
Надані заявником копії пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4, засвідчені підписом адвоката позивача, не є належними доказами у справі відповідно до статті 76 ЦПК України.
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 грудня 2005 року, на який посилається позивач на підтвердження факту отримання нею в дар від бабусі 7 000,00 дол. США, земельна ділянка продана за 7 208,00 грн.
Також кошти від продажу будинку, успадкованого позивачем після смерті її батька, отримали чотири особи - спадкоємці, а не одна лише позивач. Ціну, за якою продано вказаний будинок, не підтверджено жодними доказами, тому вона не встановлена.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у березні 2019 року, а тому підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 червня 2003 року, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року.
Гараж № НОМЕР_1 загальною площею 49,4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2, у ГАК "Сокіл-2", придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 09 лютого 2012 року, є спільною сумісною власністю подружжя, і сторони не заперечували щодо його поділу в рівних частинах.
23 грудня 2005 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу відчужив належну йому на праві особистої приватної власності кв. АДРЕСА_4 . Продаж вказаної квартири здійснено за 267 650,00 грн.
28 грудня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого відповідач придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
Відповідно до пункту 2.1 цього договору ціна, за якою придбана спірна квартира, становить її балансову вартість 5 435,00 грн.
Водночас суди встановили, що вказану квартиру фактично відповідачу продано за 53 300,00 дол. США, що еквівалентно 269 165,00 грн.