Постанова
Іменем України
14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 521/14144/16-ц
провадження № 61-14738св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Одеська міська рада, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року в складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності (т. 1 а. с. 1-7, 50-55, т. 2 а. с. 107-110).
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що право комунальної власності територіальної громади міста Одеси на нежитлові приміщення підвалу № 502 загальною площею 96,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нежитлові приміщення підвалу № 502), підтверджується свідоцтвом про право власності виконавчого комітету Одеської міської ради від 07 серпня 2008 року серії НОМЕР_1, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 29 серпня 2008 року, реєстраційний номер № 24523114.
Частина нежитлового підвального приміщення № 502, загальною площею 96,7 кв. м та частина квартири АДРЕСА_2 ), є тотожними і загальна площа 61,8 кв. м квартири АДРЕСА_1, входить до загальної площі - 96,7 кв. м нежитлового приміщення підвалу № 502.
ОСОБА_1 набула право власності на 65/100 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування № 4-995 від 18 травня 2012 року, згідно якого вона прийняла у дар об`єкт від ОСОБА_4 .
На 35/100 частин квартири АДРЕСА_1 право власності набули ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 840337 від 13 квітня 2012 року, згідно якого вони прийняли у дар об`єкт від ОСОБА_6 .
Посилаючись на те, що майно вибуло з комунальної власності територіальної громади міста Одеси поза волею власника, позивач просив суд: витребувати у ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 61,8 кв. м на користь територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; скасувати запис про державну реєстрацію за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на 35/100 частин квартири АДРЕСА_1 ; скасувати запис про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на 65/100 частин квартири АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 61,8 кв. м, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 07 червня 2017 року позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 40,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Усунено перешкоди у користуванні майном шляхом вивільнення ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 40,3 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради судовий збір в рівних частинах по 1 378,00 грн з кожного.
В іншій частині позову відмовлено (т. 1 а. с. 153-155).
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2017 року заочне рішення Малиновського районного суд міста Одеси від 07 червня 2017 року скасовано (т. 2 а. с. 44).
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 01 лютого 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 2 а. с. 102).
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 14 березня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради (т. 2 а. с. 156).
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 18 липня 2018 року у задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право користування спірним об`єктом було набуто ОСОБА_5 на підставі рішення суду, а тому підстави користування та володінням майном ОСОБА_5 приміщенням квартири АДРЕСА_1, загальною площею 61,7 кв. м, житловою площею 40,1 кв. м, на час розгляду справи є законними. Посилання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на те, що ОСОБА_5 та наступні користувачі безпідставно та незаконно набули право користування спірним об`єктом, суд вважав необґрунтованим та недоведеним належними та допустимими доказами у відповідності до вимог статей 76 - 81 ЦПК України.
Постановою Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року, з урахуванням ухвали суду від 17 вересня 2019 року про виправлення описки, апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 18 липня 2018 року - скасовано, ухвалено нове судове рішення.
Позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності - задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 61,8 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на користь територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Усунено перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 61,8 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 23 787,00 грн в рівних частках з кожного по 7 929,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_5 не набув право власності на спірний об`єкт нерухомості, не є його власником, у зв`язку із чим останній не мав права на укладання правочинів щодо відчуження спірного нежитлового приміщення підвалу загальною площею 61,8 кв. м, на користь відповідачів.
Власником нежитлового приміщення підвалу є територіальна громада міста Одеси, в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що права власника спірного нежитлового приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, є порушеними та підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог в частині витребування у ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 61,8 кв. м та усунення перешкод у користуванні шляхом виселення вищезазначених осіб з цих приміщень.
Позовні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на нежитлові підвальні приміщення задоволенню не підлягають, оскільки не є спірним.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
30 липня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить, з урахуванням уточненої касаційної скарги, скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року та передати справу на новий розгляд до Малиновського районного суду міста Одеси.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи.
Заявник не погоджується з висновками апеляційного суду, що після ухвалення рішення апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2017 року, відповідно до якого в задоволенні позову ОСОБА_5 до Одеської міської ради про визнання права власності на квартиру було відмовлено, останній, не маючи на то правових підстав, передав у власність ОСОБА_6 і ОСОБА_4 згідно договорів купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 під час укладення договорів купівлі-продажу мав законні права стосовно укладення відповідних правочинів щодо відчуження спірної квартири АДРЕСА_1, оскільки це відбувалось у 2012 році, а рішення апеляційного суду Одеської області було ухвалено лише 15 березня 2017 року.
Також твердження суду щодо відчудження ОСОБА_5 нежитлового приміщення підвалу загальною площею 61,8 кв. м відповідачам не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки останній володів квартирою АДРЕСА_3 у 4х-поверховому житловому багатоквартирному будинку, на теперішній час є законим користувачем квартири згідно рішення Малиновського районного суду від 11 серпня 2009 року по справі № 2-6415/09, яке не скасовано та міститься в матеріалах справи і не відчужував підвальне приміщення територіальної громади Одеської міської ради.
Посилання позивача, як на доказ, на лист Комунального підприємства "БТІ" Одеської міської ради, згідно з яким визнавалась тотожність спірного приміщення з майном Одеської міської ради не є належним, допустимим та достовірним доказом по справі у відповідності до статей 76 - 79 ЦПК України.
Судами обох інстанцій було залишено поза увагою заяву про порушення строків позовної давності позивачем, про що заявлялось стороною відповідачів неодноразово, що в свою чергу призводить до нерівних умов учасників цивільного процесу стосовно питання пропущення строку позовної давності, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права і інтересу.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2019 року Департамент Одеської міської ради подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Малиновського районного суду міста Одеси.
Задоволено клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Справа надійшла до Верховного суду у жовтні 2019 року.
Мотивувальна частина
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідають в повній мірі.
Фактичні обставинисправи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності виконавчого комітету Одеської міської ради від 07 серпня 2008 року серії НОМЕР_1, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 29 серпня 2008 року реєстраційний номер 24523114, власником нежитлових приміщень підвалу № 502 загальною площею 96,7 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 13).
Розпорядженням голови Малиновської районної адміністрації міста Одеси № 378/01-06 від 05 червня 2007 року, на баланс КП ДЄЗ "Бугаївське" передано підвальне приміщення площею 21,96 кв. м, у будинку АДРЕСА_1 під склад.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 11 серпня 2009 року за ОСОБА_5, як за працівником Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Хмельницький", визнано право користування вищезазначеним приміщення, яке в подальшому переобладнано в квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 61,7 кв. м, житловою площею 40,1 кв. м.
Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 15 липня 2011 року за позовом ОСОБА_5 до Одеської міської ради про визнання права власності на квартиру, за ОСОБА_5 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_3, житловою плошею 40,2 кв. м, загальною площею 61,8 кв. м. (т. 1 а. с. 58 - 60).