Постанова
Іменем України
14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 127/12687/17
провадження № 61-11292св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.
З урахуванням збільшення позовних вимог, позивач просила суд стягнути на її користь солідарно з відповідачів заборгованість за договором позики від 31 липня 2015 року зі змінами, внесеними договором від 04 вересня 2015 року, у розмірі 8 355 800,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 31 липня 2015 року між нею та відповідачами був укладений безпроцентний договір позики, за яким позичальники отримали грошові кошти в сумі 3 020 000,00 грн строком до 01 січня 2016 року.
Відповідно до пункту 4 договору позики від 31 липня 2015 року передбачено, що в разі неповернення отриманих коштів у строк до 01 січня 2016 року позичальники зобов`язані сплатити борг відповідно до статті 625 ЦК України з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також один процент від суми позики за кожен день прострочення.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 01 серпня 2015 року між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Браїлівчанка" (далі - ТОВ "ШФ "Браїлівчанка") було укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого (з врахуванням внесених змін) товариство передало в іпотеку виробничий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість об`єкта нерухомого майна сторони оцінили у 4 600 000,00 грн.
У зв`язку з неповерненням позики у визначний строк ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки, скориставшись позасудовим способом врегулювання спору, зареєструвала за собою право власності на предмет іпотеки.
Позивач вважала, що відповідачі повинні сплатити їй, крім основної суми боргу 3 020 000,00 грн, ще 9 935 800,00 грн - з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних, пені, нарахованих відповідно до пункту 4 договору позики за період з 01 січня 2016 року до 24 листопада 2016 року (329 днів).
З огляду на викладене на 25 листопада 2016 року заборгованість відповідачів становить 12 955 800,00 грн. З урахуванням набуття права власності на предмет іпотеки ця сума підлягає зменшенню на 4 600 000,00 грн (вартість предмета іпотеки) і становить 8 355 800,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто солідарно на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за договором позики 31 липня 2015 року зі змінами, внесеними договором від 04 вересня 2015 року, у розмірі 8 355 800,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту існування заборгованості відповідачів за договором позики в розмірі 8 355 800,00 грн, що є підставою для стягнення цієї суми з відповідачів в солідарному порядку.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, задовольнивши свої вимоги у позасудовий спосіб шляхом реєстрації за собою права власності на іпотечне майно відповідно до статті 36 Закону "Про іпотеку", втратила право вимоги до відповідачів за основним зобов`язанням.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що з моменту реалізації позасудового врегулювання шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки за позивачем відносини між сторонами регламентувались нормами ЦК України, без урахування норм Закону України "Про іпотеку".
Звернення стягнення на предмет іпотеки не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на стягнення заборгованості, не погашеної за рахунок вартості іпотечного майна.
Апеляційний суд залишив поза увагою те, що позивач звернулась до суду у цій справі не з вимогою про стягнення з відповідачів тієї ж суми заборгованості, яка була забезпечена предметом іпотеки, а за стягненням іншої суми заборгованості, яка була нарахована за умовами укладеного між сторонами договору позики від 31 липня 2015 року.
Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки під час перегляду цих же судом ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_4 щодо скасування заходів забезпечення у справі № 127/15663/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави та продаж майна від імені заставодержателя, головуючому судді Якименко М. М. було заявлено відвід від розгляду справи. Підставою для відводу стало те, що суддя Якименко М. М. підтримує дружні відносини з ОСОБА_2 та його дружиною. Крім того, головуючий суддя працювала з матір`ю ОСОБА_3 в одному суді, розглядала з нею справи в складі суддів однієї колегії.
Під час розгляду цієї справи обставини, які були підставою для відводу судді Якименко М. М. у справі № 127/15663/18, не відпали. Вказане, на думку позивача, дає підстави для сумнівів у неупередженості, безсторонності та об`єктивності головуючого судді під час розгляду справи апеляційним судом, оскільки суддя підлягала відводу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу. У відзиві відповідач зазначає, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необгрунтованою та безпідставною, а рішення суду апеляційної інстанції таким, що не підлягає скасуванню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.
Суди встановили, що 31 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 був укладений договір позики, за яким позичальники отримали в позику грошові кошти в сумі 2 590 000,00 грн строком до 01 січня 2016 року без нарахування відсотків за користування позикою.
04 вересня 2015 року між сторонами укладено договір про внесення змін до договору позики від 31 липня 2015 року, згідно з яким суму позики збільшено із 2 590 000,00 грн до 3 020 000,00 грн.
Відповідно до пункту 4 договору позики від 31 липня 2015 рокуу разі, коли позичальники не повернуть суму позики у вказаний строк, вони зобов`язались сплатити суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також один процент від суми позики за кожен день прострочення.
На забезпечення виконання зобов`язань відповідачів 01 серпня 2015 року між ОСОБА_1 і ТОВ "ШФ "Браїлівчанка" укладено договір іпотеки, за умовами якого товариство передало в іпотеку виробничий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вартість об`єкта нерухомого майна сторони оцінили в 4 600 000,00 грн.
Відповідно до пунктів 24, 34 цього договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися одним із таких способів за вибором іпотекодержателя: за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених даним договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя. У разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель може прийняти предмет іпотеки у власність, про що письмово повідомляє іпотекодавця.