ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 814/4182/15
касаційне провадження № К/9901/25109/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі у тексті - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, Інспекція) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 (суддя - Фульга А.П.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 (головуючий суддя - Милосердний М.М., судді - Бітов А.І., Ступакова І.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП УКРСОЯ" (далі у тексті - ТОВ "СП УКРСОЯ", Товариство) до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2015 № 0010822202, № 0010832202, № 0010842202, № 0010851701,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2015 року ТОВ "СП УКРСОЯ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.11.2015 №0010832202, №0010822202, №0010842202, №0010851701.
Позовні вимоги Товариство обґрунтувало тим, що висновки акту перевірки за якими прийняті оспорюванні податкові повідомлення-рішення, зроблені без достатніх на те фактичних та правових підстав.
Відповідач у письмових запереченнях від 14.12.2015 зазначає, що до перевірки позивачем не надані всі необхідні первинні документи, які б підтверджували здійснення господарських операцій, зокрема: договори, ТТ або подорожні листи, журнал довіреностей на придбання ТМЦ; посадові особи позивача та його контрагентів не могли фактично здійснювати господарські операції із урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, тому позивач не підтвердив правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту, завищив показники витрат, уклавши правочини із сумнівними (недобросовісними) контрагентами; крім того, позивачем не подано до контролюючого органу розрахунок та не нараховано суму збору за першу реєстрацію транспортного засобу трактора "Міні агротехніка КІОТІ". На підставі викладеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеними контрагентами і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 27.10.2015 № 446/14-03-22-02/37278720, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.01.2016, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Центральної районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 10.11.2015 № 0010822202, № 0010832202, № 0010842202, № 0010851701.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
У доводах касаційної скарги по суті порушує питання, що суди не в повному обсязі дослідили та встановили обставини по справі, які свідчать про те, що товарність розглядуваних господарських операцій не підтверджена відповідними доказами, а подані платником первинні документи не містять відомостей про безпосереднє здійснення їх учасниками даних господарських операцій, рішення прийняті із порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, тому вони підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Позивачем заперечення на касаційну скаргу не надавались.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.09.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд ухвалою від 14.12.2020 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 15.12.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "СП УКРСОЯ", як платник податків, перебуває на обліку в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області. Основним напрямком діяльності Товариства є переробка соняшника у соняшникову макуху і соняшникову олію.
Із 08.09.2015 посадовими особами відповідача проводилась планова виїзна перевірка ТОВ "СП УКРСОЯ" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 років тривалістю двадцять робочих днів. Під час перевірки наказом від 05.10.2015 №603 термін перевірки продовжено на десять робочих днів.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 27.10.2015 №446/14-03-22-02/37278720, згідно з висновками якого у позивача встановлено порушення: 1) підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.4, підпунктів 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за рахунок чого ТОВ "СП УКРСОЯ" податок на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 у загальній сумі 891 061, 00 грн, у тому числі, по періодам: 2013 рік - 209 732, 00 грн, 2014 рік - 681 329, 00 грн.
2) пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 320 245, 00 грн, у тому числі, по періодах: за грудень 2012 року у сумі 52, 00 грн, за січень 2013 року у сумі 6 667, 00 грн, за лютий 2013 року у сумі 5 532, 00 грн, за квітень 2013 року у сумі 620, 00 грн, за червень 2013 року у сумі 1 001, 00 грн, за липень 2013 року у сумі 33 536, 00 грн, за серпень 2013 року у сумі 7 138, 00 грн, за вересень 2013 року у сумі 1 767, 00 грн., за жовтень 2013 року у сумі 1 401, 00 грн, за листопад 2013 року у сумі 1 133, 00 грн, за грудень 2013 року у сумі 1 688, 00 грн., за січень 2014 року у сумі 880, 00 грн, за лютий 2014 року у сумі 265, 00 грн., за березень 2014 року у сумі 8 687, 00 грн, за травень 2014 року у сумі 20 566, 00 грн, за червень 2014 року у сумі 18 327, 00 грн, за липень 2014 року у сумі 5 417, 00 грн, за серпень 2014 року у сумі 65 489, 00 грн, за вересень 2014 року у сумі 64 296, 00 грн, за жовтень 2014 року у сумі 27 600, 00 грн, за листопад 2014 року у сумі 48 183, 00 грн.
3) пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.3 статті 200, пункту 201.10 статті 201, абзацу 6 пункту 11 підпункту 2 XX розділу ПК України, результаті чого зменшення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду всього на суму 121 610, 00 грн, у тому числі: за грудень 2014 року на суму 121 610, 00 грн.
4) пункту 232.1 статті 232, пункту 239.2 статті 239 розділу VII "Збір за першу реєстрацію транспортного засобу" ПК України, ТОВ "СП УКРСОЯ" не подано до контролюючого органу розрахунок суми збору за першу реєстрацію транспортного засобу трактора "Міні агротехніка КІОТІ" та не нараховано суму збору за першу реєстрації транспортного засобу.
10.11.2015 на підставі висновків зазначеного акту Інспекцією прийняті, оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення: № 0010822202 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, № 0010832202 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, № 0010842202 про збільшення сум грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, №0010851701 про збільшення суму грошового зобов`язання за платежем збір за першу реєстрацію колісних транспортних засобів із урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, на загальну суму 1 635 972, 33 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за період, який перевірявся, ТОВ "СП УКРСОЯ" відобразило в податковому обліку операції із суб`єктами господарської діяльності, із якими контролюючим органом встановлено відсутність реальності вчинення господарської операції з контрагентами: ПП "Феррум Плюс", ТОВ "Практікер Україна" та ПП "Технотест".
Так, позивачем у ході розгляду справи судами на підтвердження факту виконання сторонами своїх договірних зобов`язань за договорами із ПП "Феррум плюс" та ПП "Технотест" були надані суду копії наступних первинних документів: договір від 19.03.2014, рахунків - фактур, податкових накладних, видаткових накладних, а також рахунки на оплату.
Позивачем було доведено використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності, оскільки - АМДФ, магнітна мішалка, магнітні стрижні, ваги ТВЕ, ЗІП до млина "В`юга", труба, денце СПД 300, плитка, заповнювач швів, генератор дизельний, бензогенератор є необхідними у процесі здійснення переробки соняшника.
Також, судами встановлено здійснення позивачем ремонту та поліпшення основних засобів, на який здійснювалась закупівля вказаних видів товарів. На момент здійснення правовідносин контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість про, що свідчать дані відповідних Державних Реєстрів.
У матеріалах справи міститься достатньо доказів, які спростовують висновки акту перевірки Інспекції щодо нереальності здійснення фінансово-господарських відносин між позивачем із вказаними контрагентами.
Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не прийнято до уваги посилання у запереченнях відповідача на лист ДПІ в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 12.07.2015, відповідно до змісту якого ПП "Феррум Плюс" не знаходиться за місцем реєстрації, та лист ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 12.05.2015 щодо ПП "Технотест", оскільки дана інформація носить суб`єктивний характер та висновки викладені у листах не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції.
Також, перевіркою встановлено, що у порушення пункту 138.4, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, пункту 146.12 статті 146 ПК України, ТОВ "СП УКРСОЯ" завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування у сумі 4 773 604, 00 грн за рахунок включення до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат на ремонти об`єкта оперативної оренди (лізингу), які повинні були амортизуватись, за 2014 рік у сумі 680 535, 00 грн; витрати з електроенергії, проте підприємством не надано розрахункових документів або на підставі яких можливо здійснити такий розрахунок, що підтверджують правомірність включення електропостачання до собівартості виготовленої продукції, за 2013 рік у сумі 1 103 854, 00 грн, за 2014 рік у сумі 2 798 726, 00 грн та за рахунок не здійснення зменшення прямих матеріальних витрат на вартість зворотних відходів (лузги) за 2014 рік у сумі 190 489, 00 грн.
Актом перевірки встановлено, що станом на 01.01.2014 на балансі ТОВ "СП УКРСОЯ" рахуються основні засоби на загальну суму тільки 179 583, 33 грн, у тому числі, по рахунку 104 - машини та обладнання - на суму 151 083, 33 грн; по рахунку 106 - інструменти прилади та інвентар - на суму 27 500, 00 грн; по рахунку 109 - інші основні засоби - на суму 1 000, 00 грн.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, які не прийняли до уваги такі доводи відповідача, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем до перевірки були надані первинні бухгалтерські документи, які підтверджують, що станом на 01.01.2014 на балансі Товариства рахувались основні засоби на загальну суму 1 872 187, 41 грн, у тому числі, по рахунку 104 - машини та обладнання - на суму 151 083, 33 грн; по рахунку 105 - лінія по виробництву соняшникової та соєвої олії - суму 1 692 604, 08 грн; по рахунку 106 - інструменти прилади та інвентар - на суму 27 500, 00 грн; по рахунку 109 - інші основні засоби - на суму 1 000,00 грн.
Станом на 31.12.2014 на балансі Товариства рахувались основні засоби на загальну суму 2 402 000, 00 гривень, із урахуванням зносу у розмірі 1 969 000, 00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було здійснено будівництво власної лінії для виробництва рослинної олії у приміщеннях орендованих споруд (договори оренди від 02.01.2013 майна №1 з ТОВ "Актив -12" та від 30.04.2013 №1 з ТОВ "Клівер"), яку поставлено на баланс Товариства та введено у експлуатацію.
Встановлено, що під час проведення перевірки ТОВ "СП УКРСОЯ" було надано документи, які підтверджують факт наявності на балансі основних засобів, а саме: баланс Товариства за 2013 - 2014 роки, накази про введення в експлуатацію основних засобів та акти введення обладнання в експлуатацію, однак, як зазначив позивач, ці документи не були взяті до уваги відповідачем.
Також, судами було у повній мірі досліджено той факт, що 05.06.2013 після отримання письмової згоди орендодавця та власника земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул. Миру 17-а, смт Воскресенське, Жовтневий район, Миколаївська область, та на підставі наказу № 1-17-ОФ позивачем були розпочаті роботи з будівництва (встановлення) складського приміщення для збереження сировини та готової продукції на території орендованої виробничої бази за вказаною адресою. Дані роботи проводились силами власного персоналу, із використанням для будівництва складського приміщення матеріалів, які були придбані та знаходились на складі підприємства.
Як видно з матеріалів справи, у акті перевірки зазначено, що у ході обстеження орендованої площі за вказаною вище адресою, на якій відбувається виробництво олії соняшникової та іншої супутньої продукції встановлено, що ТОВ "СП УКРСОЯ" також здійснює будівництво складу для зберігання макухи та будівництво зерносховища.
Як зазначив позивач та не спростовував відповідач, останній в акті перевірки не вказує претензій щодо форми первинних документів, та підтверджує сам факт придбання будівельних матеріалів у постачальників, а також підтверджує факт будівництва складського приміщення для зберігання сировини та готової продукції.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем було правомірно включено у 2014 році витрати, що пов`язані із ремонтом та поліпшенням основних засобів у розмірі, що не перевищував 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, та із урахуванням амортизації цих основних засобів на загальну суму 698 494, 00 грн.
Факт отримання товарів та використання їх у господарській діяльності позивача підтверджено наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими та податковими документами, виписаними у відповідності до вимог пункту 9.2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні", пункту 2.4. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.