ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 460/2638/19
касаці йне провадження № К/9901/7442/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11.10.2019 (головуючий суддя: Щербаков В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 (головуючий суддя: Запотічний І.І., Глушко І.В., Довга О.І.) у справі №460/2638/19 за позовом ОСОБА_1 до Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язати вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (далі - відповідач), у якому просила:
визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 05.12.2017 №449 в частині затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (кадастровий номер: 5625881600:03:002:0166) у власність громадянину ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) для ведення особистого господарства за адресою: Рівненська область Радивилівський район с. Опарипси та надання у власність даної земельної ділянки площею 0,0691 га;
визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 05.12.2017 №448 в частині затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (кадастровий номер: 5625881600:03:002:0165) у власність громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого господарства за адресою: АДРЕСА_1, та надання у власність даної земельної ділянки площею 0,0600га;
скасувати державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є власницею земельної ділянки, яка є суміжною із спірними земельними ділянками, право власності на які ОСОБА_2 набув на підставі оскаржуваних рішень. Позивачка з посиланням на статтю 91 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) вказує на те, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Однак закріплення межовими знаками меж спірної земельної ділянки відбулося за відсутності позивачки, як власниці суміжної земельної ділянки, що на її переконання призвело до порушення права володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно останньої.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.10.2019, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України у зв`язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Позивачці роз`яснено, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що даний спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, а стосується захисту її приватних інтересів шляхом припинення цивільних прав і обов`язків іншої особи.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем порушено встановлену законодавцем процедуру закріплення межовими знаками меж спірної земельної ділянки. Відповідно предметом спору є перевірка законності рішень (дій) прийнятих (вчинених) органом місцевого самоврядування при здійсненні ним владних управлінських функцій. Таким чином, спір виник у сфері публічно-правових відносин і підлягає розгляду за правилами адмінсудочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 15.12.2020 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15.12.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що предметом позову є рішення відповідача, якими ОСОБА_2 затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості (кадастрові номери: 5625881600:03:002:0165, 5625881600:03:002:0166) та передачу їх у власність.
Вважаючи зазначені рішення такими, що порушують права та інтереси позивачки, як власниці суміжної земельної ділянки, остання звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.