ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 640/24277/19, адміністративне провадження № К/9901/26606/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020р. (суддя - Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020р. (судді - Горяйнов А.М., Костюк Л.О., Чаку Є.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити дії,
встановив:
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення відомостей щодо неї до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
зобов`язати відповідача внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом внесення відомостей щодо неї на суму 200 000 грн.
В ході розгляду справи встановлено, що позивач 02.06.2016 року зверталася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із тотожним адміністративним позовом. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 33-34)
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито з посиланням на те, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. (а.с. 35)
У листопаді 2019 року представник позивача звернувся до Уповноваженої особи із адвокатським запитом, у якому, серед іншого, просив повідомити чи було включено інформацію по рахунку № НОМЕР_1 в національній валюті в ПАТ "Дельта Банк" до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. (а.с. 14)
Листом від 26.11.2019 року № 5167 відповідач повідомив, що за результатами перевірки було виявлено, що договір банківського вкладу № 004-08503-110215 від 11.02.2015 року, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем, є нікчемним правочином, про що вкладника повідомлено листом від 23.09.2015 року №881/2742. (а.с. 13)
Позивач не погоджуючись із такими діями відповідача звернулася до суду із даним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020р., залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020р., позовну заяву залишено без розгляду.
З ухваленими у справі рішеннями судів позивач не погодилась, звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо визначення моменту, з якого позивач дізналася про порушення своїх прав. На думку позивача, початок відліку строку звернення до суду повинен починатись з 26.11.2019 (з дати отримання відповіді на адвокатський запит), з якого стало відомо про застосування відповідачем наслідків нікчемності правочину.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що станом на липень 2016 року позивачу було відомо, що вона не включена до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Також позивачу були відомі причини, з яких інформація про неї не включена до вказаного переліку.
Судами встановлено, що позивач вже зверталася до суду із позовними вимогами, спрямованими на захист права на отримання коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Крім того, дослідивши постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 року у справі № 809/661/16, судами встановлено, що Уповноваженою особою здійснено перевірку правових підстав розміщення вкладів у банку, за результатами якої договір банківського вкладу (депозиту) № 004-08503-110210 від 11.02.2015 року, укладений між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", визнано нікчемним згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зазначене судове рішення було проголошене у судовому засіданні за участю представника позивача. Крім того ОСОБА_1 оскаржувала зазначене судове рішення в апеляційному порядку.
Суди дійшли висновку, що доводи позивача про те, що вона дізналася про порушення свого права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом лише у листопаді 2019 року є необґрунтованими та мають ознаки недобросовісного користування процесуальними правами.
З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.