РІШЕННЯ
Іменем України
09 грудня 2020 року
Київ
справа №9901/342/20
адміністративне провадження №П/9901/342/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Данилевич Н.А., Єресько Л.О., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Андрієнко Н.А.,
позивача - ОСОБА_1,
треті осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника ОСОБА_2 - адвоката Ющенко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 у жовтні 2020 року звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - "ВККС України", "Комісія"), третя особа, яка не заявлє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС України від 1 жовтня 2019 року №180/зп-19;
- зобов`язати відповідача: (1) повторно розглянути питання про затвердження рейтингу учасників конкурсу на зайняття 54 вакантних посад суддів у місцевих адміністративних судах та 22 вакантних посад суддів у місцевих господарських судах, оголошеного рішенням ВККС України від 9 серпня 2019 року №153/зп-19; (2) сформувати і затвердити рейтинг учасників конкурсу на зайняття 54 вакантних посад суддів у місцевих адміністративних судах та 22 вакантних посад суддів у місцевих господарських судах, оголошеного рішенням ВККС України від 9 серпня 2019 року №153/зп-19, на підставі заяв учасників конкурсу, поданих 3 вересня 2019 року, за виключенням заяв осіб, стосовно яких ВККС України 7 серпня 2019 року внесено рекомендації Вищій раді правосуддя (далі - "ВРП") щодо призначення на посади суддів місцевих загальних судів.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
Позов обґрунтований тим, що відповідач оскаржуваним рішенням від 1 жовтня 2019 року неправомірно включив до рейтингу учасників конкурсу на зайняття вакантних посад суддів у місцевих адміністративних і господарських судах тих осіб, які зайняли переможні позиції на посади суддів у місцевих судах і які отримали рекомендації для призначення на посади суддів і в місцевих загальних судах, і в місцевих адміністративних і господарських судах. Позивач вважає, що вказані дії ВККС України суперечать статті 19 Конституції України, пункту 13 частини першої статті 70, пункту 3 частини першої статті 93 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". На думку ОСОБА_1, вказаними нормами передбачено право відповідача вносити до ВРП лише одну рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді, а не декілька таких рекомендацій. Відтак позивач вважає, що відповідач порушив його право на доступ до професії.
Також позивач обґрунтовує свій позов тим, що: (1) оскаржуване рішення ВККС України має ознаки дискримінації, оскільки відповідач допустив до конкурсу на зайняття вакантних посад суддів у місцевих адміністративних і господарських судах тих осіб, стосовно яких вже були внесені рекомендації про призначення на посади суддів у місцевих загальних судах, чим поставив у нерівне становище тих кандидатів, стосовно яких Комісія не вносила жодних рекомендацій. У контексті цих доводів позивач вказує на порушення статті 24 Конституції України, а також статей 1, 2 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"; (2) оскаржуване рішення не відповідає принципу правової визначеності, оскільки повноваження відповідача визначати на власний розсуд умови проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді не можуть звужувати гарантії на рівний доступ до конкурсу, визначені Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Позивач вважає, що мав законні очікування того, що у рейтинг учасників конкурсу до адміністративних і господарських судів не будуть включені особи, щодо яких внесено рекомендації про призначення на посади суддів у місцевих загальних судах; (3) прийнявши оскаржуване рішення ВККС України не врахувала першочергової потреби щодо заповнення усіх вакантних посад суддів, оскільки 33 кандидати на посаду судді, стосовно яких відповідач вніс дві рекомендації, зможуть зайняти лише одну посаду судді, а отже інші вакантні посади не будуть зайняті, що суперечить вимогам статті 8 Конституції України і статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року до участі у справі залучено ще дві третіх особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 і Григорова Дмитра Володимировича.
З аналізу наявних у матеріалах справи пояснень третіх осіб вбачається, що вони заперечують проти задоволення позову ОСОБА_1, що обґрунтовують такими доводами.
ОСОБА_2 (а.с. 127, том 1) вказує на те, що:
(1) вимоги позивача базуються на занадто буквальному і несистемному тлумаченні Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки пункт 13 частини першої статті 70 і пункт 3 частини першої статті 93 цього Закону не вичерпують зміст діяльності ВККС України під час формування суддівського корпусу. Натомість ОСОБА_2 вважає, що із системного тлумачення статей 78, 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 6 - 8 Розділу І, 19, 21, 22 Розділу VI Положення про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді, затвердженого рішенням ВККС України від 3 жовтня 2018 року №211/зп-18 (далі - "Положення про складення кваліфікаційного іспиту"), пунктів 2.4, 3.12, 7.7, 7.8 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням відповідача від 2 листопада 2016 року №141/зп-1 (далі - "Положення про проведення конкурсу") випливає висновок, що рейтинг кандидатів на посаду судді формується за кожною спеціалізацією окремо і конкурси, які оголошувала ВККС України, є самостійними конкурсами, в межах кожного з яких кандидат може звернутися з окремою заявою про участь у конкурсі. Крім того, норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не містять імперативних приписів щодо відмови ВККС України у внесенні рекомендації до ВРП тому кандидату, який брав участь також в іншому (самостійному) конкурсі;
(2) Комісія не вчинила дій, які б могли свідчити про дискримінацію позивача, оскільки ОСОБА_1, крім участі у конкурсі на посади суддів місцевих адміністративних і господарських судів, був допущений також до участі у конкурсі на посади суддів місцевих загальних судів, брав участь у цьому конкурсі, проте не став його переможцем, зайнявши 250 позицію у рейтингу. Водночас відсутність перемоги позивача в одному з оголошених конкурсів не є дискримінацією у розумінні Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні". Стосовно доводів позивача про те, що ВККС України не розглядала повторну заяву кандидата ОСОБА_5, то ОСОБА_2 зауважує, що цей кандидат подав дві заяви в межах одного конкурсу, оголошеного 7 серпня 2019 року, тоді як інші кандидати подавали заяви в межах різних конкурсів;
(3) дії ВККС України щодо проведення конкурсу на зайняття посад суддів у місцевих господарських і адміністративних судах були послідовними і не можуть вважатися свавільними, відповідні рішення ВККС України, прийняті у процедурі проведення конкурсу до місцевих господарських і адміністративних судів, є чинними, а норми права, якими керувався відповідач, юридично визначеними. Крім того, очікування позивача, що у рейтинг учасників конкурсу до господарських і адміністративних судів не будуть включені особи, щодо яких вже внесено рекомендації про призначення на посаду судді місцевого загального суду, не є законними, оскільки обумовлені довільним і буквальним тлумаченням ОСОБА_1 . Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Так, спростовуючи відповідні доводи позивача, ОСОБА_2 зауважує, що внесення рекомендації ВККС України не є беззаперечною підставою вважати, що всі кандидати, стосовно яких надані такі рекомендації, будуть призначені на посаду судді, оскільки ВРП може відмовити у внесенні відповідного подання Президентові України. До того ж підставою для виключення кандидата з резерву є не рекомендація Комісії, а видання Президентом України відповідного Указу про призначення кандидата на посаду судді;
(4) чинне законодавство не містить імперативних приписів щодо обов`язкового заповнення ВККС України при проведенні відповідних конкурсів усіх вакантних посад суддів.
Окрім іншого, ОСОБА_2 зауважила, що скасування оскаржуваного у цій справі рішення відповідача буде втручанням у право, яке набули інші кандидати, отримавши рекомендацію на зайняття вакантної посади судді у місцевих адміністративних і господарських судах, а тому відновлення прав позивача не може відбуватися за рахунок цих осіб.
Третя особа ОСОБА_3 надала аналогічні пояснення (а.с. 205, том 1) тим, що надані ОСОБА_2 .
Третя особа ОСОБА_4 також повідомив Суд (а.с. 31, том 2) про те, що повністю підтримує доводи, викладені у поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 .
Позивач надав до Верховного Суду відповідь на пояснення третіх осіб ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в яких зазначає таке:
- конкурси на посади суддів місцевих загальних, місцевих господарських і адміністративних судів є взаємопов`язаними і рішення, прийняті в межах одного конкурсу мають юридичні наслідки для інших конкурсів, оскільки проводяться в межах одного добору на посаду суддів місцевих судів. Якщо б указані конкурси були самостійними, то, на переконання позивача, ВККС України повинна була б проводити три окремих конкурси (до місцевих загальних, адміністративних, господарських судів). Проте можливість бути одночасно переможцем до адміністративних і господарських судів виключена відповідно до Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих адміністративних та місцевих господарських судів, затверджених рішенням відповідача від 9 серпня 2019 року №153/зп-19;
- ВККС України керувалася нормами права, які не є юридично визначеними, оскільки внаслідок надання відповідачем декількох рекомендацій про призначення кандидата на посаду судді виникає ряд питань, на які у законодавстві відсутні відповіді, як от, яким має бути порядок дій ВРП у разі отримання від ВККС України двох рекомендацій одній особі, чи зможе вона внести два подання Президентові України. Крім того, позивач вказує, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення ВККС України незайнятими можуть залишитися понад 20 вакантних посад суддів в місцевих адміністративних судах із 54, на які оголошено конкурс, так як відповідні особи вже отримали рекомендації про призначення на посади суддів у місцевих загальних судах. Водночас деякі кандидати подали до ВРП заяви про залишення без розгляду їх заяв щодо призначення на посади у місцевих загальних судах, тоді як значна більшість інших кандидатів, які отримали дві рекомендації, вже призначені на посади суддів у місцевих загальних судах, що свідчить про незаповнення усіх вакантних посад суддів у місцевих адміністративних судах.
У свою чергу ОСОБА_2 надала свої пояснення щодо відповіді ОСОБА_1 на її попередні пояснення (а.с. 66, том 2). Так, ОСОБА_2 вказує на те, що: (1) визначення кількості конкурсів віднесено до виключної компетенції (дискреції) відповідача, а отже оголошення ВККС України двох, а не трьох конкурсів не свідчить про протиправні дії Комісії. Крім того, незаповненість деяких вакансій як наслідок проведення конкурсу не може виступати критерієм його правомірності; (2) щодо порушення принципу правової визначеності, то до участі у конкурсі допускаються особи, які подали усі необхідні документи і на день їх подання перебувають у відповідному резерві, що чітко передбачено приписами пунктів 24, 27, 28 Розділу VI Положення про складення кваліфікаційного іспиту. Вказані норми є зрозумілими, точними і в повній мірі передбачуваними. Відтак усі 88 осіб, які зайняли переможні позиції у рейтингу щодо місцевих загальних судів перебували також у відповідному резерві на заміщення посад суддів у місцевих адміністративних і господарських судах, а отже були наділені правом і навіть обов`язком брати участь в останньому конкурсі. Тому у позивача не було жодних правових підстав для висновку, що особи, стосовно яких внесено рекомендації щодо призначення на посади суддів у місцевих загальних судах не будуть включені у рейтинг учасників конкурсу до місцевих адміністративних і господарських судів; (3) у позивача відсутнє реальне порушення його права на доступ до професії, оскільки він визнаний переможцем конкурсу до місцевого адміністративного суду; (4) задоволення позову не буде ефективним способом захисту порушених прав позивача, оскільки наразі ВККС України не сформована, а отже рішення Верховного Суду не буде виконаним. Крім того, у разі задоволення позову ті кандидати, які визнані переможцями конкурсу і подали заяви про залишення без розгляду їх рекомендацій щодо призначення на посади суддів у місцевих загальних судах, будуть позбавлені прав на доступ до професії, яке є частиною права на приватне життя.
Відповідач відзиву на позов не подав, зазначивши, що відсутність сформованого складу Комісії не дає можливості забезпечити її самопредставництво.
В судовому засіданні, що відбулося 9 грудня 2020 року, позивач свій позов підтримав, а треті особи підтримали свої пояснення і просили у задоволенні позову відмовити.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила таке.
Рішенням ВККС України від 3 квітня 2017 року №28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.
Комісія 2 липня 2019 року прийняла рішення №108/зп-19, яким оголосила конкурс на зайняття 505 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах згідно з додатком 1 для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів, а також затверджено Умови проведення цього конкурсу.
Рішенням відповідача від 7 серпня 2019 року №150/зп-19 затверджено і оприлюднено рейтинг учасників конкурсу на зайняття 505 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах, оголошеного рішенням від 2 липня 2019 року.
9 серпня 2019 року ВККС України прийняла рішення №153/зп-19, яким оголосила конкурс на зайняття 54 вакантних посад суддів у місцевих адміністративних судах та 22 вакантних посад суддів у місцевих господарських судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевих адміністративних судів та резерву на заміщення посад суддів місцевих господарських судів, а також затвердила Умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих адміністративних та місцевих господарських суддів.
Рішенням Комісії від 1 жовтня 2019 року №180/зп-19 затверджено і оприлюднено рейтинг учасників конкурсу на зайняття 54 вакантних посад суддів у місцевих адміністративних судах та 22 вакантних посад суддів у місцевих господарських судах, оголошеного рішенням ВККС України від 9 серпня 2019 року.
Згідно рішень відповідача, перелік яких позивач навів у додатках до позовної заяви (а.с. 70-74, том 1), Комісія надала 33 кандидатам по дві рекомендації щодо призначення як на посади суддів місцевих загальних судів, так і на посади суддів господарських або адміністративних судів. Ці обставини учасниками справи не оспорюються і підтверджуються даними з офіційного веб-сайту ВККС України (https://drive.google.com/file/d/1Z-w_IiONBPqvgR4TrssCWJQpp0KSYBek/view,
https://vkksu.gov.ua/userfiles/doc/recomend011019.pdf).
Вважаючи протиправним рішення Комісії щодо затвердження і оприлюднення рейтингу учасників конкурсу до місцевих адміністративних і господарських судів, до якого включено 88 кандидатів, які зайняли переможні позиції до місцевих загальних судів, з яких 33 також стали переможцями в конкурсі до місцевих адміністративних або господарських судів, позивач звернувся до суду з цим позовом. Так, ОСОБА_1 вважає, що указаним рішенням порушено його право на доступ до професії, зокрема через те, що він зайняв переможну позицію до суду, який визначив у своїй заяві з найнижчим п`ятим пріоритетом, тоді як міг зайняти позицію до суду з найвищим, першим пріоритетом у разі надання Комісією кожному кандидату лише однієї рекомендації.
IV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 70 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (у редакції Закону №2509-VIII від 12 липня 2018 року) визначено порядок добору та призначення на посаду судді. Так, добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії:
1) рішення ВККСУ України про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів;
2) розміщення Комісією на своєму офіційному веб-сайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді;
3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до ВККС України відповідної заяви та документів, визначених статтею 71 цього Закону;
4) здійснення ВККС України перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів;
5) допуск Вищою кваліфікаційною комісією суддів України осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту;
6) складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту;
7) встановлення ВККС України результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Комісії;
8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону;
9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки;
10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів;
11) зарахування ВККС України кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посаду судді, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному веб-сайті ВККС України;
12) оголошення Комісією відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад;
13) проведення ВККС України конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді;
14) розгляд ВРП рекомендації ВККС України та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді;
15) видання указу Президента України про призначення на посаду судді - у разі внесення ВРП подання про призначення судді на посаду.
Частинами п`ятою і дев`ятою статті 78 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що порядок складення кваліфікаційного іспиту, методика оцінювання кандидатів визначаються положенням, що затверджується ВККС України.
Комісія визначає рейтинг кандидатів на посаду судді відповідно до кількості набраних кандидатами балів за результатами кваліфікаційного іспиту. У рейтингу також окремо відображаються бали із завдань, якими перевіряють здатність кандидата бути суддею за відповідними спеціалізаціями.
Статтею 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" врегульовано загальні умови щодо порядку проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді.
Згідно з частинами першою-четвертою цієї статті конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу. Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується ВККС України. Для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Комісія ухвалює рішення про його оголошення, розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті і веб-порталі судової влади та публікує її у визначених нею друкованих засобах масової інформації не пізніш як за місяць до дня проведення конкурсу. Загальний порядок подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення визначаються ВККС України.
За частинами восьмою і дванадцятою статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ВККС України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно. Конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні учасника конкурсу, який має вищу позицію за рейтингом.
Приписами частин сімнадцятої - дев`ятнадцятої цієї ж статті закріплено, що за результатами конкурсного добору ВККС України надсилає до ВРП відповідно до кількості вакантних посад суддів рекомендації про призначення кандидатів суддями.
Відповідно до внесеної ВККС України рекомендації ВРП на своєму засіданні розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді та в разі ухвалення позитивного рішення вносить подання Президентові України про призначення судді на посаду.