ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 910/3976/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Львова Б.Ю.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.01.2020 (головуючий суддя Турчин С.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 (головуючий Попікова О.В., судді: Євсіков О.О. і Корсак В.А.), прийняті за наслідками розгляду скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві
у справі № 910/3976/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі - Товариство)
до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-Залізниця)
про стягнення 36 187,20 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Залізниці про стягнення збитків у розмірі 36 187,20 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2019, позовні вимоги задоволено повністю.
07.08.2019 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі № 910/3976/19 видано відповідний наказ.
14.01.2020 від Залізниці надійшла скарга на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. (далі - ДВС), в якій просила визнати неправомірними дії ДВС у частині винесення постанови у виконавчому провадженні № 60680729 про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2019 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.
Скарга обґрунтована тим, що винесення ДВС постанови про відкриття виконавчого провадження суперечать вимогам Закону України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (далі - Закон № 145-IX).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020, відмовлено у задоволенні скарги Залізниці на дії та бездіяльність ДВС.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що Залізницею не доведено наявність правових підстав для задоволення скарги на дії ДВС.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Залізниця звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Залізниці на дії та бездіяльність ДВС у повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- 20.10.2019 набрав чинності Закон №145-IX;
- відповідно до пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №145-ІХ забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
- суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували пряму норму Закону №145-IX про заборону вчинення виконавчих дій.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення
Від ДВС відзив на касаційну скаргу не надходив.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.09.2020 № 29.3-02/2124 у зв`язку з відпусткою судді Селіваненка В.П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/3976/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Львова Б.Ю.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.09.2020 зупинено касаційне провадження у справі № 910/3976/19 до прийняття відповідного рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/12809/19.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2020 касаційне провадження у справі № 910/3976/19 поновлено.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.11.2019 стягувач звернувся до ДВС із заявою про примусове виконання рішення.
Постановою ДВС від 22.11.2019 відкрито виконавче провадження № 60680729.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
До додатку 2 "Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані" до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" станом на 20.10.2019 включено Залізницю (код 40075815).
З урахуванням заборони, встановленої пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у комплексі з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону № 145-ІХ, законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ, було покладено як принцип обов`язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.
Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів, а також товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто вказаною нормою Закону з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема грошові кошти.
Крім того, відповідно до частин першої, п`ятої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії, бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частиною першою статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012).