ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 912/2190/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,
за участю секретаря Низенко В. Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області
у складі судді Макаренко Т.В.
від 11.12.2019
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Чус О.В., Кузнецова І.Л., Кощеєва І.М.
від 11.08.2020
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Дочірнього підприємства "Центргаз" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз"
про стягнення 21 918 325,14 грн
та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Центргаз" Відкритого акціонерного товариство по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання недійсним абзацу 8 пункту 6.1. договору № 16-417-Н купівлі-продажу природного газу від 22.08.2016
за участю представників:
від позивача: Верхацький І.В.
від відповідача: Кропліс К.М.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Центргаз" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" про стягнення 21 918 325,14 грн з яких: 11 252 878,76 грн пені, 2 961 833,54 грн - 3% річних, 7 703 612,84 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу №16-417-Н від 22.08.2016 в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Дочірнє підприємство "Центргаз" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" подано зустрічний позов у справі №912/2190/18 до Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним абзацу 8 пункту 6.1. договору № 16-417-Н купівлі-продажу природного газу від 22.08.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Дочірнім підприємством "Центргаз" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз".
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що оспорювана частина договору суперечить Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міненерговугілля та Мінфіну №493/688 від 03.08.2015, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, оскільки визначає строки оплати спожитого газу, в той час, як на оплату газу за пільговими та субсидованими категоріями споживачів розраховується держава у визначеному нормативними актами порядку.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
22.08.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ДП "Центргаз" ВАТ "Кіровоградгаз" (покупець) укладено договір № 16-417-Н на купівлю-продаж природного газу (надалі - договір), згідно якого продавець зобов`язався передати Покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах договору.
Природний газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (пункт 1.2. договору).
В пункті 2.1. договору сторонами погоджено помісячні обсяги природного газу, які змінювались в додаткових угодах від 30.11.2016 № 2 та від 28.02.2017 № 3.
Згідно пунктів 3.2., 3.6. договору приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі газу; корегування обсягів природного газу, які планується передати згідно з договором, оформляється покупцем у вигляді заявки.
В розділі 5 договору встановлено ціну на природний газ.
Умовами договору № 16-417-Н на купівлю-продаж природного газу від 22.08.2016, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 28.10.2016, сторонами погоджено наступний порядок та умови проведення розрахунків.
Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.
Вартість фактично переданого газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту, до закінчення 90 днів, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за звітним, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві передбачений абзацом четвертим цього пункту акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за звітним місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми, зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту, але з такими особливостями: з дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за звітним місяцем купівлі-продажу природного газу. Подальший розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, має бути здійснений до закінчення 90 днів, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за звітним, в якому буда здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.
Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.
Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.
Згідно пункту 6.2. Договору оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.
Пункт 7.2. Договору передбачає відповідальність покупця за порушення строку розрахунку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року, а в частині розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.
На виконання умов договору позивачем у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року було поставлено природний газ на загальну суму 1 375 737 837,29 грн, про що складено відповідні акти приймання-передачі, а саме: від 31.10.2016 на суму 147 536 295,92 грн; від 30.11.2016 на суму 217 867 972,12 грн; від 31.12.2016 на суму 279 738 853,74 грн; від 31.01.2017 на суму 309 477 887,66 грн; від 28.02.2017 на суму 250 668 594,02 грн; від 31.03.2017 на суму 170 448 233,83 грн.
Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані повноважними особами позивача і відповідача, скріплені печатками сторін. Спір стосовно обсягів та ціни поставленого газу відсутній.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Справа розглядалась неодноразово.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.08.2019 скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.11.2018 у справі № 912/2190/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "Центргаз" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" про стягнення 21 918 325, 14 грн, справу № 912/2190/18 передано на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.
В пункті 45 постанови Верховного Суду від 08.08.2019 вказано, що при новому розгляді справи суду слід встановити яка частина оплати за придбаний газ була здійснена відповідачем власними коштами, а яка - шляхом проведення взаєморозрахунків через процедуру, встановлену постановою Кабінету міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій"; визначити, чи було допущено відповідачем порушення зобов`язання в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним із актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період.
Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 11.12.19 у справі № 912/2190/18, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2020, позовні вимоги за первісним позовом задовольнив частково. Стягнув з Дочірнього підприємства "Центргаз" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 307 430,46 грн пені та 137 425,74 грн 3% річних, а також судовий збір в сумі 11 284,30 грн. У задоволені позову в іншій частині відмовив.
Місцевим господарським судом на виконання постанови суду касаційної інстанції, встановлено, що позивачем розрахунок за природний газ, поставлений за договором № 16-417-Н від 22.08.2016, проведено шляхом перерахування коштів із поточного рахунку зі спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання продавця в загальній сумі 298 448 220,52 грн та шляхом перерахування коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України в Кіровоградській області на рахунок позивача відповідно до укладених спільних протокольних рішень "Про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" в загальній сумі 1 077 289 616,77 грн.
Перевіряючи нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договору, місцевим господарським судом встановлено, що позивачем за первісним позовом, надано до матеріалів справи новий розрахунок від 30.10.2019, з якого вбачається, що ним було здійснено зарахування коштів, які сплачувались згідно спільних протокольних рішень, на погашення заборгованості, яка існувала на дату фактичної сплати. Тобто, позивачем зараховано кошти, які сплачувались на виконання спільних протокольних рішень, по даті їх надходження за черговістю виникнення заборгованості на дату оплати, що не відповідає розрахунку, погодженого за кожним окремо спільним протокольним рішенням. З підстав викладеного господарським судом відхилено розрахунок позивача за первісним позовом, який подано до справи при новому розгляді.
У той же час, здійснивши перевірку наданого відповідачем розрахунку, судом встановлено, що відповідачем невірно враховано частину власних коштів, якою погашалась заборгованість, а тому за порушення строків розрахунків за договором постачання газу, з Дочірнього підприємства "Центргаз" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має бути стягнуто 614 860,93 грн пені та 137 425,74 грн 3 % річних.
Разом з тим, судом задоволено частково клопотання відповідача за первісним позовом та зменшено пеню на 50%, тобто до 307 430,46 грн.
Також, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, господарським судом встановлено, що відповідачем не пропущено строки оплати за березень 2017 року, у зв`язку з чим, відмовлено у стягненні інфляційних втрат.
Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2019 у справі № 912/2190/18 стягнуто з Дочірнього підприємства "Центргаз" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 38 018,25 грн судового збору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.12.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2020 у справі №912/2190/18, у якій просило їх скасувати в частині відмови у стягненні 21 750 846,91 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
При цьому зазначило, що ним не оскаржується рішення та постанова в частині відмови у стягненні нарахувань, здійснених на кошти, сплачені спільними протокольними рішеннями.
Підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.12.2019 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2020 у справі № 912/2190/18 скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв?язку з неврахуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладені в постановах від 13.11.2019 № 922/3095/18, від 12.03.2019 № 910/3657/18, від 28.11.2019 № 925/74/19, від 22.11.2019 № 916/2286/18 щодо застосування порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
Також скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладені в постанові від 26.12.2019 № 911/2630/18 щодо застосування норм статті 534 Цивільного кодексу України стосовно порядку зарахування коштів та у постанові від 04.05.2018 № 908/1453/14 про застосування норм статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо підстав для зменшення пені.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Склад суду у даній справі визначений згідно з витягом з протоколу розподілу судової справи від 12.10.2020, який є в матеріалах справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (стаття 549 ЦК України).
Разом з цим, згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 12 Господарського кодексу України зазначено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
Це регулювання визначено Порядком № 20, який діяв на час укладення Договору і втратив чинність з 01.01.2018.
З аналізу змісту Порядку № 20 випливає, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 20 органи Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і СПР, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку № 20).
Також спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок № 493, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає взаємовідносини, зокрема, між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, що проводяться відповідно до Порядку № 20.
За змістом пункту 1.2 Порядку № 493 розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і СПР, форма яких наведена у додатках 1, 2, 3 до цього Порядку.
За змістом пункту 1.5 Порядку № 493 НАК "Нафтогаз України" підписує з учасниками розрахунків СПР протягом п`яти робочих днів. Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання СПР виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до Порядку. Останній учасник розрахунків не пізніше наступного дня після підписання СПР повідомляє інших учасників про підписання та направляє їм підписані СПР.
Наведене свідчить про адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком № 493, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто державою офіційно визнається неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Пунктом 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) визначено, що до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. При цьому, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 97 БК України).