ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 915/212/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту)
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2020р.
у складі колегії суддів: С. І. Колоколов- головуючий, Г. П. Разюк, Я. Ф. Савицький
та на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 28.02.2020р.
суддя: С. М. Коваль
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд Україна"
про забезпечення позову до подання позовної заяви
до державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
особа, до якої вжити заходи забезпечення позову - акціонерне товариство "Банк Альянс"
ВСТАНОВИВ:
1. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваних судових рішень
ТОВ "Гідробуд Україна" звернулося до господарського суду з заявою про забезпечення позовних вимог до подання позову шляхом:
- заборони АТ "Банк Альянс" до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі виплачувати кошти бенефіціару (державному підприємству "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) за банківською гарантією повернення авансового платежу №2936-18 від 22.05.2018, виданою на забезпечення виконання договору від 27.12.2017 №196-В-МИФ-17, укладеного між ДП "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "Гідробуд Україна";
- заборони АТ "Банк Альянс" до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі виплачувати кошти бенефіціару (державному підприємству "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) за банківською гарантією №2295-17 від 21.12.2017, виданою на забезпечення виконання договору підряду, укладеного між ДП Адміністрація морських портів України та ТОВ "Гідробуд Україна".
Заява мотивована тим, що існує реальна загроза безпідставного стягнення грошових коштів на підставі банківських гарантій на виконання вимог Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України". Заявник вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову не буде досягнуто ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
2. Короткий зміст ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.02.2020 у справі №915/212/20 заяву про забезпечення позову задоволено. Заборонено АТ "Банк Альянс" до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі виплачувати кошти бенефіціару (державному підприємству "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) за банківською гарантією повернення авансового платежу № 2936-18 від 22.05.2018, виданою на забезпечення виконання договору від 27.12.2017 №196-В-МИФ-17, укладеного між ДП "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "Гідробуд Україна"; заборонено АТ "Банк Альянс" до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі виплачувати кошти бенефіціару (державному підприємству "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) за банківською гарантією №2295-17 від 21.12.2017, виданою на забезпечення виконання договору підряду на виконання робіт: Будівельні роботи та поточний ремонт за кодом ДК 021:2015 - 45000000-7 Будівництво причалу №8 у Миколаївському морському порту по вул. Заводській, 23 у Заводському районі міста Миколаєва, укладеного між ДП "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "Гідробуд Україна".
Задовольняючи вказану заяву місцевий господарський суд виходив із того, що списання грошових коштів на виконання банківської гарантії в сумі 9497875 грн. та гарантії повернення авансового платежу в сумі 76772882,06 грн., призведе до утруднення виконання можливого рішення суду, до необхідності звернення позивача із додатковими позовними вимогами та понесення додаткових витрат. Суд вказав, що порушення прав відповідача внаслідок застосування заходів забезпечення позову не вбачає. Також суд врахував, що визначення строку дії гарантії не призведе до втрати права ДП "Адміністрація морських портів України" на отримання цих грошових коштів, оскільки вимоги щодо перерахування грошових коштів вже надіслані до банку.
Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками та вказав, що вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову відповідає процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту), не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову та ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Скаржник вказує, що позивачем не надано доказів, а судами попередніх інстанцій не встановлено обставин на підтвердження вчинення відповідачем-1 дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду, тоді як лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача-1 від виконання судового рішення у разі задоволення позову не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Також скаржник вказує, що стягнення грошових коштів з АТ "Банк Альянс" за банківською гарантією не є предметом позову у даній справі, а заявлені ТОВ "Гідробуд Україна" позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.
На думку скаржника, пред`явлення ДП "АМПУ" вимог до банку - гаранта не порушує прав позивача у даній справі, оскільки між замовником та підрядником відсутні правовідносини з виплати коштів по банківським гарантіям. Правовідносини з виплати коштів по гарантіям існують виключно між ДП "АМПУ" та АТ "Банк Альянс", і саме банк позбавляється власних коштів у випадку виплати їх за гарантіями, а тому позивач не є належним позивачем у позові в частині визнання незаконними вимог по банківським гарантіям та визнання відсутності права на отримання коштів за гарантіями.
У скарзі стверджується, що судами попередніх інстанцій не застосовано норми матеріального права, а саме ст. 652 ЦК України та порушено норми процесуального права, такі як ст. ст. 136, 137 ГПК України.
4. Позиції інших учасників справи
ТОВ "Гідробуд Україна" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального права, а саме ст. ст. 136, 137, 138 ГПК України, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
АТ "Банк Альянс" у відзиві на касаційну скаргу також просить залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову - без змін з підстав їх законності та обґрунтованості.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Предметом судового розгляду є питання наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позовних вимог до подання позову у цій справі.
Заявник зазначає, що має намір звернутися з позовом до державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та АТ "Банк Альянс" про визнання недійсним правочину №4540/18-01-02/Вих/18 від 12.12.2019 про розірвання договору від 27.12.2017 № 196-В-МИФ-17 щодо будівництва причалу №8 у Миколаївському морському порту по вул. Заводській, 23 у Заводському районі м. Миколаєва, укладеного між ДП "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "Гідробуд Україна"; визнання незаконними вимоги №4930/18-01-02/Вих/18 від 28.12.2019 по Гарантії повернення авансового платежу №2936-18 від 22.05.2018 на загальну суму 76 772 882,06 грн. та вимоги №4928/18-01-02/Вих/18 від 28.12.2019 по Банківській гарантії №2295-17 від 21.12.2017 на загальну суму 9 497 875,00 грн.; визнання відсутнім права у Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) на отримання грошових коштів у розмірі 76 772 882,06 грн. на підставі Гарантії повернення авансового платежу №2936-18 від 22.05.2018 та у розмірі 9 497 875,00 грн. на підставі Банківської гарантії №2295-17 від 21.12.2017.
Вказаний позов буде подано у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" зобов`язань за договором підряду 27.12.2017 № 196-В-МИФ-17 в частині забезпечення умов підряднику для виконання робіт, а також необґрунтованим з боку Адміністрації розірванням договору в односторонньому порядку. З огляду на ці обставини позивач вважає, що гарантійний випадок не настав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що списання грошових коштів на виконання Банківської гарантії в сумі 9497875 грн. та гарантії в сумі 76772882,06 грн. призведе до утруднення виконання можливого рішення суду, до необхідності звернення позивача із додатковими позовними вимогами та понесення додаткових витрат.
Верховний Суд вважає зазначений висновок судів необґрунтованим та безпідставним.
За змістом ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.