ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 912/2554/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Кощеєв І.М.; судді: Кузнецова І.Л., Чус О.В.)
від 20.08.2020
у справі № 912/2554/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Теплоенергетик"
про 31 609 892, 10 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Верхацький І.В.
відповідача - не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенергетик" (далі - КП "Теплоенергетик") про стягнення основного боргу у розмірі 25 345 568,87 грн, пені у розмірі 2 268 376,38 грн, трьох процентів річних у розмірі 4 089 875,15 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 906 071,70 грн.
1.2. В обґрунтування позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" послався на неналежне виконання КП "Теплоенергетик" умов договору постачання природного газу №1531/1718-ТЕ-18 від 07.09.2017 в частині здійснення своєчасної та повної оплати за переданий газ.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2020 у справі №912/2554/19 позов задоволено частково. Судом вирішено стягнути з КП "Теплоенергетик" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість в загальній сумі 30 006 562,58 грн, у тому числі 25 345 568,87 грн основний борг, 1 134 188,19 грн пені, 988 748,77 грн три проценти річних, 2 538 056,75 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2020 у справі № 912/2554/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми інфляційних втрат змінено, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенергетик" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованості у розмірі 30 374 577,53 грн, у тому числі 25 345 568,87 грн - основного боргу, 1 134 188,19 грн - пені, 988 748,77 грн 3% річних, 2 906 071,70 грн - інфляційних втрат; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Комунального підприємства "Теплоенергетик" 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:
- між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та КП "Теплоенергетик" (Споживач) 07.09.2017 укладено договір № 5132/1718-ТЕ-18 постачання природного газу (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору;
- відповідно до пункту 1.2 договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню;
- згідно з пунктом 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 6980 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень 2017 - 356; листопад 2017 - 1106; грудень 2017 - 1446; січень 2017 - 1539; лютий 2018 - 1338; березень 2018 - 1195;
- відповідно до пункту 3.1 договору постачальник передає споживачу природний газ у його загальному потоці у разі передачі:
- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ;
- в розділі 5 договору узгоджено ціну природного газу. Так, згідно з пунктом 5.2 договору ціна за 1000 куб.м природного газу становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%). Усього до сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн;
- у пункті 5.4 договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу;
- згідно з пунктом 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу;
- відповідно до пункту 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20;
- згідно з пунктом 8.3 договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором;
- відповідно до пункту 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років;
- згідно з пунктом 11.3 договору сторони погодили такий порядок внесення змін до договору:
1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;
2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;
3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;
4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:
не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;
можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;
- розділом 12 договору передбачено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення;
- сторонами внесено зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 15.01.2018. Зокрема, сторонами викладено пункт 8.2 та 8.3 розділу 8 договору в новій редакції;
- за умовами пункту 8.2 договору у новій редакції, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного; банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. №256;
- пунктом 8.3 договору в новій редакції сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256 не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором;
- сторонами 01.04.2018 укладено додаткову угоду №2 до договору №5132/1718-ТЕ-18, якою, зокрема, строк дії договору продовжено до 31 травня 2018 року (включно);
- позивачем умови договору в частині постачання природного газу виконано. Так, у період з листопада 2017 року по квітень 2018 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 57 931 533,46 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018, 30.04.2018;
- вказана обставина не заперечується відповідачем;
- оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору;
- на момент звернення позивача до суду з даним позовом, у відповідача залишилось непогашене грошове зобов`язання за договором перед позивачем: за січень 2018 року в сумі 721 284,90 грн, за лютий 2018 року - 11 178 507,48 грн, за березень 13 028 560,99 грн, за квітень 2018 року 417 215,50 грн. До того ж позивачем нараховано пеню у розмірі 2 268 376,38 грн, три проценти річних у розмірі 4 089 875,15 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 906 071,70 грн.
2.8. Мотивуючи рішення суд першої інстанції установив, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання за договором з поставки відповідачеві газу, у той час, відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з його оплати з порушенням строків передбачених умовами договору. Так на момент звернення позивача до суду з даним позовом, у відповідача залишилось непогашене грошове зобов`язання за договором на суму 25 345 568,87 грн, що не заперечується відповідачем.
В частині заявленої до стягнення суми пені в розмірі 2 268 376,38 грн, місцевим господарським судом враховано, що позивачем при розрахунку пені правомірно враховано суми оплат, проведені відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 та не нараховано пеню на суми боргу, які погашені у відповідному порядку. При цьому, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, місцевий господарський суд, частково його задовольнивши, зменшив розмір пені на 50% та стягнув її в розмірі 1 134 188,19 грн.
Зменшуючи розмір пені на 50%, суд врахував, що КП "Теплоенергетик" є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький та селища Нового, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання; КП "Теплоенергетик" відповідно до Закону України "Про теплопостачання" самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів; суд взяв до уваги той факт, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як згідно Звіту про фінансові результати за 2018 рік відповідач має непокритий збиток в розмірі 24 765 тис. грн.; позивачем у справі до стягнення заявлено збитки від інфляції та 3% річних, які також компенсують невчасне погашення заборгованості за договором.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором в частині своєчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, суд визнав правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 988 748,77 грн - 3 % річних, 2 538 056,75 грн інфляційних втрат.
Відмовляючи у стягненні з відповідача 3 101 126,38 грн - 3 % річних, 368 014,95 грн - інфляційних, місцевий господарський суд виходив із неправомірності проведення їх нарахування на суму коштів, що були сплачені відповідно до Порядку № 256 та позивачем помилково здійснено додаткове нарахування інфляції на інфляцію, а не лише на суму основного боргу.
2.9. Центральний апеляційний господарський суд, змінюючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення суми інфляційних втрат та задовольняючи у повному обсязі в сумі 2 906 071,70 грн, виходив з того, що інфляційні втрати розраховані позивачем відповідно до Методики розрахунку інфляційних збитків з якою погодилася Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
В іншій частині оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду.
Також суд апеляційної інстанції визнав за можливе частково задовольнити заяву Комунального підприємства "Теплоенергетик" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, надану відповідачу адвокатом Гусєвим О.М. в сумі 6 000,00 грн з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді апеляційної інстанції під час розгляду справи.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2020 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020 у справі № 912/2554/19, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, якою просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні 1 134 188,19 грн пені та 101126,38 грн 3% річних, а також в частині покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 1 134 188,19 грн пені та 101 126,38 грн 3% річних.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України":
- посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/3657/18, від 21.11.2019 у справі № 902/517/18, від 22.11.2019 у справі №916/2286/18 та від 28.11.2019 у справі №925/74/19 (щодо застосування порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256); у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 (щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України в частині підстав для зменшення пені);
- судами попередніх інстанцій прийнято рішення з порушенням вимог частини другої статті 123, частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, частини першої статті 167, статті 527, частини другої статті 528, статей 618, 629 Цивільного кодексу України;
- скаржник звернув увагу, що за результатами розгляду справи позовні вимоги задоволено частково, із заявлених 31 609 892,10 грн задоволено 30 134 188,19 грн.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Підставою касаційного оскарження АТ "НАК "Нафтогаз Україна" визначено пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/3657/18, від 21.11.2019 у справі № 902/517/18, від 22.11.2019 у справі №916/2286/18 та від 28.11.2019 у справі №925/74/19 (щодо застосування порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256); у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 (щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України в частині підстав для зменшення пені).
У контексті згаданої процесуальної норми для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб`єкт, об`єкт та зміст (взаємні права та обов`язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16).
4.3. У справі № 922/3095/18 позивач ТОВ "Харківгаз Збут" звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, яке є головним розпорядником коштів місцевого бюджету з виконання програм соціального захисту населення щодо відшкодування витрат на послуги з постачання природного газу, які надавалися пільговій категорії населення Холодногірського району м. Харкова, про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання та водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.
Підставою цього позову визначено те, що ТОВ "Харківгаз Збут" здійснювало постачання природного газу на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Закону України "Про охорону дитинства", проте відповідач, який є головним розпорядником коштів місцевого бюджету з виконання програм соціального захисту населення щодо відшкодування витрат на послуги з постачання природного газу, які надавалися пільговій категорії населення Холодногірського району м. Харкова, несвоєчасно провів розрахунок щодо відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг з газопостачання на пільгових умовах за спірний період.
Тобто предметом дослідження у вказаній справі є наявність порушення головним розпорядником коштів установлених саме для нього строків для відшкодування постачальнику витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян.
У пункту 6.29 постанови від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, на який посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила: "Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у відносинах щодо розрахунків з постачальниками послуг для осіб, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб`єкти владних повноважень, а як боржники у зобов`язальних правовідносинах."
У справі, що переглядається, предметом дослідження є порушення строків щодо оплати за поставлений позивачем газ згідно з укладеним між сторонами договором.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин).
Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.