Постанова
іменем України
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 686/20733/18
провадження № 51-2741км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Костюка О.С.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Мариняка М.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та представника потерпілого - адвоката Кримчака О.А. на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 травня
2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240010004955, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого: 22 квітня 2016 року за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) - до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки; 09 березня 2017 року за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК - до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, звільненого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до позбавлення волі на строк 6 років. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 3 місяці.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 60 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Вироком установлено, що 01 серпня 2018 року близько 02:00 ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у дворі будинку АДРЕСА_1 під час конфлікту із ОСОБА_2 з неприязні складним ножем завдав йому не менше трьох ударів у ділянки черевної порожнини, попереку та грудної клітки, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило втрату органу (лівої нирки).
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 21 травня 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень та закриття справи у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що його вини в умисному заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень не доведено належними та допустимими доказами. При цьому посилається на те, що, завдаючи ОСОБА_2 ударів ножем, перебував у стані необхідної оборони, захищаючись від суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого. У зв`язку з цим стверджує, що судом не надано належної оцінки висновку судово-медичної експертизи щодо наявності в нього тілесних ушкоджень. Вважає висновки судово-медичних експертиз № 738 та № 786 стосовно тілесних ушкоджень у потерпілого недопустимими доказами, оскільки ОСОБА_2 таку експертизу не проходив. Також зазначає, що суд безпідставно врахував обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. При цьому довідка № 2296 з приводу цього, на підставі якої суд зробив свій висновок, на його думку, не може бути допустимим доказом. Крім того, вважає, що суд безпідставно прийняв до розгляду цивільний позов потерпілого, останній не надав суду доказів на підтвердження його позовних вимог, а розмір моральної шкоди визначено судом з порушенням процесуального закону. Апеляційна інстанція на зазначені порушення уваги не звернула, вважає ухвалу апеляційного суду та вирок місцевого суду загалом незаконними й необґрунтованими.
У касаційній скарзі представник потерпілого - адвокат Кримчак О.А. порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК кваліфіковані неправильно, а мають бути розцінені як замах на умисне вбивство ОСОБА_2 (ч. 3 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК). Стверджує, що засудженому призначено надто м`яке покарання без урахування ступеня тяжкості вчиненого та даних про його особу. Крім того, представник не згоден із частковим задоволенням позовних вимог потерпілого. Вважає вирок та ухвалу такими, що не відповідають вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У запереченні на касаційну скаргу представника потерпілого захисник засудженого - адвокат Мариняк М.В. зазначає, що скарга задоволенню не підлягає.
У запереченні на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 представник потерпілого - адвокат Кримчак О.А. вважає її безпідставною, просить у задоволенні скарги відмовити.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та захисник - адвокат Мариняк М.В. у режимі відеоконференції підтримали касаційну скаргу ОСОБА_1 та вважали, що касаційна скарга представника потерпілого - адвоката Кримчака О.А. задоволенню не підлягає.
Прокурор вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За правилами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, переглядаючи судові рішення, суд касаційної інстанції виходить із встановлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.
У кримінальній справі встановлено, що в зазначені у вироку день, час та місці ОСОБА_1,перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту складним ножем завдав ОСОБА_2 не менше трьох ударів у ділянки черевної порожнини, попереку та грудної клітки, що призвело до тяжких тілесних ушкоджень та втрати лівої нирки в потерпілого.
Судові інстанції такі дії ОСОБА_1 розцінили як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило втрату органу в потерпілого, кваліфікувавши їх за ч. 1 ст. 121 КК.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судових інстанцій, оскільки він ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Доводи, наведені в касаційних скаргах засудженого, щодо перебування його у стані необхідної оборони та представника потерпілого стосовно замаху ОСОБА_1 на умисне вбивство ОСОБА_2 були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і як такі, що не знайшли свого підтвердження, обґрунтовано визнані безпідставними.
Згідно із ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Згідно з ч. 1 ст. 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.