ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 278/3669/15-к
провадження № 51-4138км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Подоляка М. С.,
захисника Отроша В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Отроша В.М. на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 липня 2020 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Гребінки Васильківського району Київської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 186, частиною 3 статті 187, частиною 2 статті 28, частиною 3 статті 357 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Житомира, жителя того ж АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 28, частиною 3 статті 357 КК та виправдано на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із не доведенням вчинення ним злочину.
Цим же вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 187, частиною 2 статті 186 КК, та призначено йому покарання: за частиною 3 статті 187 КК - у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією майна; за частиною 2 статті 186 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією майна.
За цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення стосовно якого не оскаржуються.
За вироком суду ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2, маючи спільний умисел на заволодіння майном ОСОБА_3, 30 липня 2015 року о 22 год незаконно проник через незамкнені двері до будинку АДРЕСА_3, тоді як ОСОБА_2 залишився спостерігати за навколишньою обстановкою та у разі небезпеки мав повідомити ОСОБА_1 .
У подальшому ОСОБА_1, діючи на свій розсуд вчинив напад на ОСОБА_3, поєднаний із застосовуванням насильства, небезпечного для потерпілого, а саме завдав йому один удар в обличчя та, застосовуючи ніж, один удар у ногу, чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, після чого заволодів майном останнього на загальну суму 14788, 90 грн. Після вказаних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишили місце вчинення злочину та розпорядилися викраденим майном на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_1 25 серпня 2015 року о 19 год 30 хв за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, увійшовши до будинку АДРЕСА_3 за запрошенням ОСОБА_3, повторно незаконно застосував насильство, яке не є небезпечним для потерпілого, а саме завдав один удар рукою в обличчя та декілька ударів по тулубу останнього, та, подолавши його опір, відкрито заволодів майном на загальну суму 7000 грн.
Після вказаних дій ОСОБА_1 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, залишили місце вчинення злочину і розпорядилися викраденим майном на власний розсуд.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 22 липня 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційноїскарги і узагальнені доводи особи, яка їїподала
У касаційній скарзі захисник Отрош В.М. не погоджуються із судовими рішеннями постановленими стосовно ОСОБА_1, просить їх скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосовування закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування своїх вимог стверджує про недотримання місцевим судом приписів статті 319 КПК, оскільки питання про можливість продовження судового розгляду після заміни судів, у тому числі головуючого, визначених для розгляду кримінального провадження, не вирішено належними чином, як того вимагає частина 3 цієї статті.
На переконання захисника, місцевим судом залишено поза увагою невідповідність обвинувального акту стосовно його підзахисного вимогам частини 2 статті 291 КПК, а також порушення приписів частини 12 статті 290 КПК, з огляду на відсутність протоколу про надання доступу стороні захисту матеріалів досудового розслідування, що тягне за собою недопустимість доказів у справі.
Більше того, як зазначає ОСОБА_4 вина ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого частиною 3 статті 187 КК, не доведена "поза розумним сумнівом", враховуючи непослідовні, суперечливі пояснення потерпілого ОСОБА_3, надані ним під час досудового розслідування та судового розгляду, а також з огляду на відсутність у матеріалах кримінального провадження об`єктивних даних, які би спростовували версію його підзахисного щодо механізму отримання потерпілим тілесних ушкоджень.
Вищезазначені порушення не були усунуті апеляційним судом, внаслідок чого ухвала цього суду вимогам статті 419 КПК не відповідає.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Отрош В.М. підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити з підстав, зазначених в ній.
Прокурор Подоляк М.С. у судовому засіданні наполягав на залишенні касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без зміни. Зазначив, що на його переконання, судом першої інстанції дотримано вимоги частини 2 статті 319 КПК, оскільки заслухано думку усіх учасників судового провадження, які не заперечували проти продовження судового розгляду. Тоді як відсутність ухвали як окремого процесуального документу не є істотним порушенням вимог КПК.
Також вважає необґрунтованими доводи захисника про порушення вимог статті 291 КПК, оскільки сторонами у підготовчому провадженні не заявлялося клопотань про повернення обвинувального акта прокурору, а на запитання головуючого щодо зрозумілості обвинувачення і ОСОБА_1, і ОСОБА_2 відповіли ствердно.
Прокурор звернув увагу, що зазначені вище доводи не були предметом апеляційного розгляду, а отже підстав стверджувати про порушення вимог КПК судом апеляційної інстанції у сторони захисту немає.
Щодо порушення вимог статті 290 КПК прокурор зазначив, що разом з обвинувальним актом обвинуваченим був вручений реєстр матеріалів досудового розслідування.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину та правильність кваліфікації його дій за частиною 2 статті 186 КК, у касаційній скарзі захисник не оспорює, а тому колегія суддів у цій частині судові рішення не перевіряє.