Постанова
Іменем України
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 320/2876/18
провадження № 61-22061св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2019 року у складі судді Горбачової Ю. В. та постанову Запорізького апеляційного суду
від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Кухаря С. В., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 25 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Універсал Банк"), зараз АТ "Універсал Банк", та фізичною особою - резидентом України ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 098-2008-2167. Відповідно до умов якого та додатків № 1, № 2 Банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 22 000,00 доларів США на споживчі потреби, зі сплатою відсотків у розмірі 14,95 % річних за надання кредиту терміном
до 10 червня 2028 року, а ОСОБА_1 зобов`язався погасити кредит, сплатити за його користування проценти в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.
З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1, 25 червня
2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки
№ 098-2008-2167-Р, згідно умов якого остання. зобов`язалася відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань перед позивачем, що виникли за кредитним договором та можуть виникнути в майбутньому.
Також, 25 червня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та фізичною особою - резидентом України ОСОБА_1 було укладено кредитний договір
№ 098-2008-2166, відповідно до умов якого та додатків № 1, № 2 Банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 31 525,00 доларів США на споживчі потреби, зі сплатою відсотків у розмірі 14,95 % річних за надання кредиту терміном
до 10 червня 2028 року, а ОСОБА_1 зобов`язався погасити кредит, сплатити за його користування проценти в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, 25 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки
№ 098-2008-2166-Р, згідно умов якого ОСОБА_2 зобов`язалася перед Банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань перед позивачем, що виникли за кредитним договором та можуть виникнути в майбутньому.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами, 25 червня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки нерухомого майна № 4695, квартири що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Банк свої зобов`язання за вказаними кредитними договорами щодо надання ОСОБА_1 грошових коштів виконав повністю.
Однак з 10 січня 2009 року позичальник перестав належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим станом на 27 лютого 2013 року у нього виникла заборгованість: за кредитним договором № 098-2008-2167 від 25 червня 2008 року в розмірі 281 000,47 грн та кредитним договором № 098-2008-2166 від 25 червня 2008 року в розмірі
397 882,83 грн, що в загальній сумі складало 678 883,30 грн.
У 2013 році Банком було подано позов до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області щодо стягнення з відповідачів заборгованості за вказаними кредитними договорами.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 28 квітня 2014 року, залишеним без змін апеляційним судом Запорізької області, Банку було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості за кредитними договорами у зв`язку з пропуском строку позовної давності.
Позивачем розрахована заборгованість за період з 10 січня 2015 року по 10 грудня 2017 року за кредитним договором від 25 червня 2008 року № 098-2008-2167 в розмірі 11 388,67 доларів США, яка складається з: 1 702,70 доларів США - заборгованості по кредиту; 8 568,62 доларів США - заборгованість по відсоткам; 1 117,35 доларів США - заборгованість по підвищеним відсоткам.
Також, за період з 10 січня 2015 року по 10 грудня 2017 року за кредитним договором від 25 червня 2008 року № 098-2008-2166 позивачем розрахована заборгованість в розмірі 19 760,20 доларів США, яка складається з:
2 440,54 доларів США - заборгованості по кредиту; 15 710,69 доларів США - заборгованість по відсоткам; 1 608,97 доларів США - заборгованість по підвищеним відсоткам.
З огляду на наведене, АТ "Універсал Банк" просило стягнути з відповідачів суму заборгованості у межах строку загальної позовної давності, розміром у три роки, яку встановлено статтею 257 ЦК України, зокрема, стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості за кредитними договорами № 098-2008-2167 від 25 червня 2008 року та
№ 098-2008-2166 від 25 червня 2008 року в розмірі 31 148,87 доларів США та суму судового збору в розмірі 12 291,70 грн.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано пропуском позивачем строку позовної давності.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Універсал Банк" залишено без задоволення.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу АТ "Універсал банк", апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
02 грудня 2019 року АТ "Універсал Банк" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що пунктом 9.1 кредитного договору сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов?язань за договором. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов?язковим для виконання сторонами. Банк, в свою чергу, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав саме стягнення заборгованості за кредитними договорами за три останні роки, відповідно до графіку платежів, підписаного боржником, тобто за період з 10 січня 2015 року по 10 грудня 2017 року.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
У січні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ "Універсал Банк" на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи