ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 815/6042/15
касаційне провадження № К/9901/27867/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі - Інспекція) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 (суддя Кравченко М.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 (головуючий суддя - Джабурія О.В., судді - Крусян А.В., Шлахтицький О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліо Ко" (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.10.2015 № 0001942203, № 0001952202 та від 02.10.2015 № 0001902203, № 0001912203.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ТОВ "Агро Сервіс Юг", ТОВ "АМГ Миронівське", ФГ ОСОБА_1, ПОСП "Дружедюбовське", ПП ПСП "Вікторія", СК "Агробізнес", ПП "Соснова", ТОВ "Прогрес", ТОВ "Ванден Агро", ПА "Колос", ПСП "Поділля-Агро", ТОВ "Герром Інвест-Україна", ТОВ "Автокар-777", ТОВ "Пальміра Транссервіс", СФГ "Фортуна", СФГ "Поділля", ТОВ "Подільський бройлер", СТОВ "Тростянчик", СТОВ "Поділля", ТОВ "Трансмет-Юг", ТОВ "Ме-Та", ТОВ "Золотники-Агро", ТОВ "Ясні Зорі", ФГ "Родючі Землі", СТОВ "Маяк", ДП "Рогачівське", ПП "Зіс", ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Маслівське", ПП "Хацьки-Агро", СФГ "Обрій", СТОВ "Агросвіт", ФГ "Савлука Анатолій Володимирович", ТОВ "Агронадія", ТОВ "Райффайзен-Агро", СФГ "Кавун", ФГ "Боднюк", СТОВ "Авангард", СТОВ "Стегниківське", ФОП ОСОБА_2, СТОВ "Злагода" щодо придбання товарів (робіт, послуг) підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; придбані у зазначених постачальників товари (роботи, послуги) були використані Товариством у господарській діяльності, зокрема, експортовані за межі митної території України; Інспекцією не досліджувались фактичні обставини здійснення господарських операцій, а використано лише інформацію ІС "Податковий блок", яка не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях; надані Товариством документи щодо експорту товарів містять усі необхідні реквізити та відмітки митних органів, які спростовують висновки податкового органу про порушення Товариством вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", оскільки на дату проведення перевірки встановлений зазначеним Законом 180-денний строк порушений не був.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 06.11.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 06.10.2015 № 0001942203, № 0001952202 та від 02.10.2015 № 0001902203, № 0001912203.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ТОВ "Агро Сервіс Юг", ТОВ "АМГ Миронівське", ФГ ОСОБА_1, ПОСП "Дружедюбовське", ПП ПСП "Вікторія", СК "Агробізнес", ПП "Соснова", ТОВ "Прогрес", ТОВ "Ванден Агро", ПА "Колос", ПСП "Поділля-Агро", ТОВ "Герром Інвест-Україна", ТОВ "Автокар-777", ТОВ "Пальміра Транссервіс", СФГ "Фортуна", СФГ "Поділля", ТОВ "Подільський бройлер", СТОВ "Тростянчик", СТОВ "Поділля", ТОВ "Трансмет-Юг", ТОВ "Ме-Та", ТОВ "Золотники-Агро", ТОВ "Ясні Зорі", ФГ "Родючі Землі", СТОВ "Маяк", ДП "Рогачівське", ПП "Зіс", ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Маслівське", ПП "Хацьки-Агро", СФГ "Обрій", СТОВ "Агросвіт", ФГ "Савлука Анатолій Володимирович", ТОВ "Агронадія", ТОВ "Райффайзен-Агро", СФГ "Кавун", ФГ "Боднюк", СТОВ "Авангард", СТОВ "Стегниківське", ФОП ОСОБА_2, СТОВ "Злагода" підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, рахунками, накладними, рахунками на оплату, з урахуванням того, що придбані у зазначених контрагентів товари були використані Товариством у господарській діяльності, зокрема, експортовані за межі митної території України, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, міжнародними товарно-транспортними накладними, рахунками, інвойсами, вантажними митними деклараціями, пакувальними листами, рахунками-фактурами, звітами про отримання, специфікаціями; надані Товариством документи щодо експорту товарів містять усі необхідні реквізити та відмітки митних органів, які спростовують висновки податкового органу про порушення Товариством вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", оскільки на дату проведення перевірки встановлений зазначеним Законом 180-денний строк порушений не був; станом на 09.09.2015 Товариство перебувало на податковому обліку у Світловодській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, з огляду на що податкову декларацію за липень 2015 року подало декларацію саме до цього контролюючого органу.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.10.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: перевіркою показників, відображених у рядку 06.1 декларації "Адміністративні витрати" за період з 25.09.2014 по 31.12.2014 у сумі 15388,00 грн. не встановлено які витрати було включено до складу адміністративний витрат у зв`язку з ненаданням документів; під час перевірки на вимогу посадових осіб Інспекції не було надано документів, а також письмових пояснень щодо виявлених перевіркою порушень; суди попередніх інстанцій надали невірну правову оцінку обставинам справи щодо експортних та імпортних операцій Товариства. Решта доводів податкового органу зводиться до цитування норм законодавства та змісту акту перевірки.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.11.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 01.12.2020, під час якого суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 15.12.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених діючим законодавством податків і зборів за період з 25.09.2014 по 04.09.2015, результати якої були оформлені актом від 22.09.2015 № 2338/22-03/39409778, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пп.16.1.12 п. 16.1 ст.16, п. 44.7 ст. 44, пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 183593,00 грн.; пп.16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 44.7 ст.44, п. 198.2, п.1 98.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 25.09.2014 по 04.09.2015 на загальну суму 8066709,00 грн.; пп. 49.18.1 (49.18.2) п.49.18, п.49.1 - 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, що мало вираз у неподанні (несвоєчасному поданні) податкової декларації; ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", в результаті чого нараховано пеню у сумі 2383579,42 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: перевіркою повноти визначення витрат за період з 25.09.2014 по 04.09.2015 встановлено їх завищення на суму 1019960,00 грн. за 2014 рік у зв`язку з ненаданням Товариством документів на вимогу перевіряючих; перевіркою відображеного показника податкового кредиту за період з 25.09.2014 по 04.09.2015 встановлено його завищення на суму 7341252,00 грн. у зв`язку з ненаданням Товариством документів на вимогу перевіряючих; податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2015 року від 20.08.2015 № 9175894726 була подана Товариством до Світловодської ОДПІ у Кіровоградській області та якій було присвоєно статус "історія подання", оскільки адміністрування податків відбувається у Інспекції; згідно даних, наведених у додатку № 2 до акту перевірки, експортні операції були здійснені Товариством з порушенням вимог, встановлених статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0001902203 від 02.10.2015, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на суму 2383579,42 грн.; № 0001912203 від 02.10.2015, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на 183592,80 грн. - за основним платежем, 45898,20 грн. - з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001942203 від 06.10.2015, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 8066709,00 грн. - за основним платежем, 2016677,25 грн. - з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001952203 від 06.10.2015, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Положеннями підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.