ПОСТАНОВА
Іменем України
14 грудня 2020 року
Київ
справа №640/22027/18
адміністративне провадження №К/9901/26530/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року ( суддя - Кушнова А. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року (головуючий суддя - Ісаєнко Ю. А., судді: Земляна Г. В., Мельничук В. П.) у справі № 640/22027/18 за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення суми недоотриманої суддівської винагороди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо нездійснення нарахування та виплати йому суддівської винагороди, обчисленої на підставі первинної редакції Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", з огляду на розмір посадового окладу судді, обрахованого на підставі мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік", у період з 04 по 24 грудня 2018 року;
- стягнути з ДСА України на його користь суму недоотриманої суддівської винагороди у розмірі 38 827,80 грн;
- зобов`язати Окружний адміністративний суд міста Києва, починаючи з 25 грудня 2018 року, здійснювати нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди у розмірі, встановленому первинною редакцією Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з посадового окладу судді у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що відповідачами протиправно при обрахунку величини суддівської винагороди взято 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб замість 15 мінімальних заробітних плат, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат". Позивач вказує, що обчислення розміру його суддівської винагороди до проходження кваліфікаційного оцінювання у 2018 році повинно здійснюватися з розрахунку посадового окладу, визначеного з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2018 рік". Отже відповідачі, порушуючи зазначені норми, нарахували та виплатили позивачу суддівську винагороду у меншому розмірі ніж передбачено законодавством. На думку позивача, у період з 04 по 24 грудня 2018 року сума недоотриманої суддівської винагороди складає 38 827,80 грн. Позивач вважає, що з 25 грудня 2018 року нарахування його суддівської винагороди також має здійснюватися з огляду на посадовий оклад судді у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 04 по 24 грудня 2018 року суддівської винагороди, обчисленої на підставі первинної редакції Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI), з огляду на розмір посадового окладу судді, розрахованого на підставі мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік". Стягнуто з Окружного адміністративного суду міста Києва на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої суддівської винагороди за період з 04 по 24 грудня 2018 року у розмірі 38 827,80 грн без урахування обов`язкових податків та зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Мотиви, з яких суд першої та апеляційної інстанцій дійшли зазначених висновків, ґрунтуються на тому, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 відновив право на отримання посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат з 04 грудня 2018 року, а також зазначив, що положення частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів у частині зменшення гарантованого розміру винагороди судді, створює загрозу для незалежності як судді, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддю через розмір його матеріального забезпечення. Відтак, на думку судів попередніх інстанцій, відповідачами протиправно здійснено розрахунок суддівської винагороди позивача, виходячи з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі ДСА України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Зазначає, що дана норма є чинною, неконституційною не визнавалася, а тому підлягає застосуванню. Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018, на яке посилається позивач, не вирішувалось питання розрахункової величини, яку належить застосовувати при розрахунку посадового окладу суддів, а тому правові висновки, які містяться в цьому рішенні, не впливають на конституційність норм Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, зокрема пункту 3 його Прикінцевих та перехідних положень. Також ДСА України звертає увагу на те, що оскільки положення Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII є чинними, то ані в Законах України про Державний бюджет України на 2018, 2019 роки, ані у відповідних кошторисах не передбачено призначень для обрахування суддівської винагороди, обчисленої на підставі розміру мінімальної заробітної плати. До того ж здійснення розрахунку посадового окладу судді з огляду на розмір мінімальної заробітної плати означало б нецільове використання відповідачем бюджетних коштів.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів без змін.
Рух касаційної скарги
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДСА України звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Зазначеною ухвалою Верховного Суду також відмовлено у задоволенні клопотання ДСА України про зупинення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року, у справі № 640/22027/18.
13 листопада 2019 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання ДСА України про зупинення касаційного провадження та зупинення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ДСА України про зупинення касаційного провадження та зупинення виконання оскаржуваних рішень.
28 листопада 2019 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду повторно надійшло клопотання ДСА України про зупинення касаційного провадження та зупинення виконання оскаржуваних рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2019 року вказане клопотання ДСА України повернуто без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України на 12 серпня 2020 року.
12 серпня 2020 року ухвалою Верховного Суду зупинено провадження у справі № 640/22027/18 до ухвалення рішення Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 200/9195/19-а.
Після усунення обставин, що викликали зупинення провадження у цій справі Верховний Суд ухвалою від 10 грудня 2020 року поновив касаційне провадження у справі № 640/22027/18, справу призначив до касаційного розгляду у порядку письмового провадження на 14 грудня 2020 року.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Указом Президента України від 14 березня 2007 року № 201/2007 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 06 жовтня 2011 року № 3833-VI "Про обрання суддів" позивача обрано на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково.
Зборами суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2014 року суддю Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 призначено на посаду Голови Окружного адміністративного суду міста Києва строком на один рік.
30 березня 2015 року зборами суддів Окружного адміністративного суду міста Києві ОСОБА_1 обрано на посаду Голови Окружного адміністративного суду міста Києва строком на два роки.
Також зборами суддів Окружного адміністративного суду міста Києві від 07 лютого 2017 року позивача обрано на посаду Голови Окружного адміністративного суду міста Києва строком на три роки з 07 лютого 2017 року по 06 лютого 2020 року.
Відповідно до розрахунку суддівської винагороди позивача за грудень 2018 року йому нарахована суддівська винагорода 57 419,18 грн, з якої нарахована сума посадового окладу з розрахунку за 20 робочих днів складає 25 989,50 грн, утримано 11 196,74 грн (податок з доходів фізичних осіб та військовий збір), до виплати належить 46 222,44 грн.
Вважаючи, що відповідачами у період з 04 грудня 2018 року виплата суддівської винагороди здійснювалася у розмірах значно менших, ніж визначено частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VІ, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності Законом № 460-IX.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судові рішення фактично оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині не оскаржуються, то колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (стаття 130 Основного Закону України).
Частинами першою, другою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.