ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 569/98/17
адміністративне провадження № К/9901/21157/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 05.01.2017р. (суддя - Кучина Н.Г.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017р. (судді - Охрімчук І.Г., Жизневська А.В., Котік Т.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахунку та виплати йому пенсії з 15.12.2007р. по 22.12.2014р.;
зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії починаючи із 15.12.2007р. по 22.12.2014р., додатково включивши до вже врахованих сум грошового забезпечення суми коштів надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50% до окладу грошового утримання за період з 01.04.2005р. по 31.08.2005р. та надбавки за безперервну службу у розмірі 90% грошового забезпечення за період з 01.04.2005р. по 31.07.2007р., що були йому нараховані та виплачені на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014р.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05.01.2017р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017р., позовну заяву залишено без розгляду.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані зверненням позивача з відповідною заявою поза межами шестимісячного строку, визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України, за відсутності поважних причин для його поновлення.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами не було взято до уваги його твердження стосовно обізнаності щодо порушення його прав з приводу належного пенсійного забезпечення саме з моменту отримання відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.12.2016р., а отже підстав для залишення його позовної заяви із застосуванням положень ч. 2 ст. 99 КАС України у суду не було.
Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так відповідно до частин 1, 2 статті 99 КАС України (в редакції чинній на час звернення до суду із позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.