ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 826/13146/18
адміністративне провадження № К/9901/16038/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Стародуба О.П.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №826/13146/18
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020, постановлену судом у складі судді Пащенка К.С.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Василенка Я.М., суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І.,-
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 16.08.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просила:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (правонаступник Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва) щодо недоплати їй основної пенсії, додаткової пенсії за інвалідністю, надбавки до пенсії;
- визнати неправомірними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо недоплати їй щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації вартості проїзду за 2016 рік;
- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації по нарахуванню їй щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації вартості проїзду за 2016 рік;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виконати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 16.08.2011, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2012, у частині нарахування, перерахунку та виплати їй державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 23.07.2011, та надбавку до пенсії з 22.07.2011 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виконати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 16.08.2011, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2012, в частині нарахування та виплати їй щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 2011 року з урахуванням раніше виплачених сум та компенсації вартості проїзду за 2016 рік;
- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації виконати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 16.08.2011, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2012, в частині нарахування та виплати їй щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 2011 року з урахуванням раніше виплачених сум та компенсації вартості проїзду за 2016 рік.
2. Підставою для звернення позивача з даним позовом до суду слугувало невиконання суб`єктами владних повноважень рішення суду у справі №2-а-647/11, оскільки, як стверджує позивач, їй продовжують призначати, нараховувати та виплачувати основну та додаткову пенсію, підвищення до пенсії як дитині війни щорічну допомогу у розмірі, меншому за встановлений вказаним судовим рішенням.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020, на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрито провадження у адміністративній справі.
4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій 26.06.2020 позивач подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Відповідно до матеріалів справи позивач є інвалідом ІІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії І осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, який є правонаступником управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та має статус дитини війни.
Вважаючи, що пенсійні та соціальні грошові виплати нараховано та виплачено їй у розмірі меншому, ніж встановлено законодавством, позивач звернулась до суду з позовом.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 16.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2012 у справі №2-а-647/11, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови позивачу у призначенні, нарахуванні та виплаті основної та додаткової пенсії у відповідності до положень статей 51, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також дії по нарахуванню й виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, підвищення пенсії як дитині війни у меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва провести перерахунок на виплату позивачу як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інваліду ІІІ групи основної пенсії відповідно до положень статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 03.08.2010 з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва провести перерахунок та виплатити позивачу як дитині війни щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 03.08.2010 з урахуванням раніше здійснених виплат.
Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації провести перерахунок позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Зобов`язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач 27.12.2017 звернулась до Управління Пенсійного фонду в Дніпровському районі м. Києва із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсійних нарахувань з 22.07.2011 на підставі рішення суду у справі №2-а-647/11.
Лівобережне об`єднане правління Пенсійного фонду України в м. Києві на вказану заяву надало позивачу відповідь листом від 19.02.2018 №1424/13, в якому зазначило про виконання рішення суду у справі №2-а-647/11 та вказало, що розрахунок пенсії позивача приведено у відповідність до вимог законодавства.
Крім того, позивач 22.01.2018 зверталась із заявами до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2011-2014 та 2017 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплачених на виконання рішення суду у справі №2-а-647/11 сум та компенсацію вартості проїзду за 2016 рік.
На вказану заяву Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації листом від 08.02.2018 №37/10-2009 надано відповідь, якою повідомлено позивача про неможливість призначення компенсації вартості проїзду за 2016 рік, оскільки станом на 06.02.2018 у державному бюджеті на 2016 та на 2017 роки не передбачено надання додаткових відповідних видатків у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Крім того, позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, з посиланням на те, що вказана виплата здійснюється позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 №562, якою встановлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії ІІІ групи інвалідності складає - 90,00 грн.
Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат за результатами розгляду звернення позивача, листом від 08.02.2018 №09/160-011 повідомив про те, що на виконання рішення суду у справі №2-а-647/11 проведено позивачу розрахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, сума якої складає 3 462, 00 грн. Однак, виплата розрахованої суми не проведена за відсутності коштів на виконання рішень судів. Крім того, повідомив, що Центром підготовлено розрахунок від 12.08.2018 №09/1/453 та надано Управлінню державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому прийнято до обліку судове рішення №2-а-647/11, виконання якого гарантується державою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 03.09.2014 №440. Щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення з 2011 року, повідомлено, що така нараховувалась у розмірі 90,00 грн, виплата якої здійснювалась через відділення поштового зв`язку №152. Розпорядження щодо компенсації вартості проїзду за 2016 на юридичну адресу Центру станом на 06.02.2018 від Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації не надходило.
З посиланням на невиконання в повному обсязі рішення суду у справі №2-а-647/1, протиправність відмови у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2011-2014 та 2017 роки та відмови у призначенні та виплаті компенсації вартості проїзду за 2016 рік, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у цій справі, виходив з того, що за своєю суттю цей спір виник у зв`язку з невиконанням судового рішення у справі №2-а-647/11. Той факт, що позивач вважає протиправним невиконання відповідачами судового рішення у справі №2-а-647/11 не свідчить про те, що між сторонами виник новий спір. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження. Отже, хоча ОСОБА_1 у даній справі обрала спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання судового рішення, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, що виключає можливість повторного розгляду цього спору в судовому порядку. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Касаційна скарга мотивована, зокрема, посиланням позивача на порушення судами попередніх інстанцій при прийнятті спірних рішень норм процесуального права, з посиланням на помилковість застосування положень пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, оскільки позовні вимоги у цій справі та у справі №2-а-647/11 не є тотожними у частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо недоплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації вартості проїзду за 2016 рік та зобов`язання здійснити таку доплату за 2016 рік, та визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації по нарахуванню позивачу щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації вартості проїзду за 2016 рік та зобов`язання здійснити таку оплату.
9. Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надіслав на адресу суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, з посиланням на те, що судові рішення у справі №2-а-647/11 було виконано.
10. Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надіслало на адресу суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу позивача, в якому не погоджуючись з касаційною скаргою позивача просить таку залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, з посиланням на відсутність підстав для зобов`язання суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого рішення, що свідчить про намагання позивача в такий спосіб примусити відповідачів виконати рішення у справі №2-а-647/11.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
12. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13. Як видно з матеріалів справи, позивач звертаючись з цим позовом у частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо недоплати їй основної пенсії, додаткової пенсії за інвалідністю, надбавки до пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві виконати судове рішення у справі №2-а-647/11 у частині нарахування, перерахунку та виплати державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 23.07.2011, та надбавку до пенсії з 22.07.2011 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум, фактично просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виконати судове рішення у справі №2-а-647/11.
14. Колегія суддів вважає, що спір у частині зазначених вище вимог заявлений у зв`язку з незгодою позивача із діями (бездіяльністю) відповідачів, вчиненими на виконання постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 16.08.2011 у справі №2-а-647/11, яка набрала законної сили.
15. Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
16. Згідно із частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.